
Павло завжди вірив: порядок — це не обмеження, а захист. Але пояснити це людям було найскладнішим. Особливо, якщо ці люди — власники, директори, менеджери торгових фірм, що орендували склади на базі. У кожного з них був свій погляд, свої болі, свої претензії. Але Павло твердо знав: без процедури — усе розвалиться.
Саме тому він зробив дуже важкий, але необхідний крок. Обійшов усі двадцять фірм, що працювали на базі. Особисто. Без листів, без пояснень через адміністрацію. Просто — віч-на-віч. Бо тільки так можна донести щось важливе, коли розумієш, що захищаєш не лише об’єкт, а й репутацію і стабільність усього, що там відбувається.
Місія “Обхід”
Перша фірма прийняла його холодно.
— Знову охорона? — буркнув директор. — Ви ж тільки вмієте створювати проблеми. Люди бояться йти. Кажуть, що на вході, як на кордоні — паспорт, перепустка, перевірка...
Павло витримав паузу. Усміхнувся.
— А ви хочете, щоб на базу міг зайти хто завгодно? Зайти — і винести, що захоче? Без імені, без сліду?
— Ну, не зовсім… Але чого перепустку ще й здавати?
— Для обліку. — Павло не моргнув і не розкрив карти, не видав таємницю RFID -- мітки. — Так простіше. Це рішення директора, сказав Павло.
Він не сказав про RFID-мітки, які стояли в кожніій перепустці. Не сказав, як система фіксувала пересування людей в реальному часі. Не сказав, що саме завдяки цим міткам охорона ловила порушників, перш ніж ті щось устигали вкрасти. Це була таємниця фахівців, і вона повинна залишитися в тіні.
— І ще, — додав Павло спокійно. — Ви ж теж ведете базу клієнтів? Не пускаєте тих, хто обдурив вас одного разу?
— Ну так…
— Тоді чому мене засуджуєте за те, що я веду базу тих, кому не місце на базі?
Кишеньковий фокусник і гаманець
На п’ятій фірмі директор була молода жінка — енергійна, але дуже скептична.
— Я розумію, що ви виконуєте свою роботу, — почала вона. — Але от як пояснити покупцю, чому він повинен давати дані для перепустки? Люди бояться, що ви їх “пробиваєте”.
Павло уважно вислухав. Потім нахилився ближче й промовив пошепки:
— Можна я покажу вам відео на смартфоні? Просто одне.
Він витягнув телефон і відкрив фрагмент із камери спостереження. На ньому — худорлявий чоловік, який “випадково” штовхнув жіночку біля прилавка, і через дві секунди витяг гаманець з її сумки.
А потім — інший кадр, як далі відбувались події. Охорона на підході. І той самий “покупець” — з ангельською усмішкою простягає гаманця тій жінці, яку він штовхнуви:
— Ой, жіночко, це не ви гаманець згубили?
Жінка дякує. І… навіть не підозрює, що він її хотів обікрасти.
— Так от, — спокійно мовив Павло, — якби не база даних, я б його не впізнав. А так — відразу спрацювала сигналізація, що він у чорному списку. І я ще на ККПП заборонив йому прохід на територію бази.
Директорка кивнула. Без зайвих слів.
— Добре. Умовили. Будемо працювати разом.
-- Необхідність процедури — це не бюрократія, а відповідальність
На одній з останніх фірм директор довго сперечався. Казав, що охорона не повинна контролювати бізнес. Що надто багато порядків — це погано. Павло слухав терпляче. І потім відповів просто:
— Коли у вас зникне товар, і клієнт безперешкодно залишить базу — ви ж не до поліції підете перш за все? Ви до нас прийдете. І скажете: «Що у вас там з камерами, з пропусками, з контролем?»
— Ну, звісно… бо це ваша праця.
— Тоді чому зараз вам важко прийняти, що наша процедура — це ваша безпека? Не моя. Ваша. І ваших клієнтів.
,,Розумним'' бути — легко. Мудрим бути — потрібно.
Після обходу всіх фірм Павло був виснажений, як після трьох змін підряд. Але він розумів: це було варто того.
— Люди не люблять неначе розумних, — сказав він Мефодію того вечора. — Бо ті часто говорять нескладно, і в результаті — тільки плутають. Але якщо розумна людина зуміє донести складне зпростивши складне, тоді її не просто слухатимуть — їй довірятимуть.
Мефодій кивнув:
— Тому ми й маємо бути не тільки охоронниками, а ще й дипломатами. Бо іноді добра процедура — це краще, ніж найкраща камера.
І вони обоє мовчки подивилися на нічну базу, яка спала спокійно. Бо була під наглядом. І мала правила.
Відредаговано: 12.10.2025