Розділ 15. Дуже складно — це не добре

Павло сидів у своєму скромному кабінеті й уважно переглядав звіт від системи штучного інтелекту. Аналітика була бездоганна — десятки параметрів, кольорові графіки, позначки руху, сповіщення, що працювали в реальному часі. Але чим довше він дивився на все це, тим виразніше з'являлась зморшка на його чолі.

— Все ніби правильно… — пробурмотів він, — але щось тут не так.

Павло не був противником нових технологій. Навпаки — вважав, що без штучного інтелекту сьогодні не виживеш. Але його насторожувало, коли той починав "мислити" не як інструмент, а як керівник. І найгірше — коли намагався впроваджути логіку, яка не враховувала одну просту річ: людина — це не алгоритм, це почуття і інтуїція, чого немає ШІ.

ШІ спростив облік пропусків. Зробив усе чітко: відвідувач — це кур’єр, який має право на прохід по базі. Він зазначає ціль візиту, сканується, отримує електронну перепустку. Але ШІ "забував", що кур’єр — це не дрон, а жива людина. І навіть якщо він має перепустку, це не дає йому права тинятися — у сірих зонах і це головне.

Павло чітко знав правило: жоден відвідувач не має права заходити у сіру зону. Якщо зайшов — має бути затриманий, допитаний, занесений до списку потенційно небезпечних осіб. І байдуже, хто це: кур’єр, родич працівника чи представник орендаря.

Саме тому Павло змусив впровадити RFID-мітки в усі пропуски — щоб навіть найменше порушення викликало тривогу. І ось — результат не забарився.

Випадок із фірмою 17

День був звичайний. Спека трохи спадала, і на КПП вже звично позіхав охоронник Мифодій, перемикаючи зображення між камерами. Як раптом — сигнал тривоги. Сектор D5, сіра зона під самою огорожею.

На екрані — рух. Хтось із пропуском. Поки система накладала дані RFID, охоронник уже роздивився знайому постать, і головне RFID = мітка підтвердила це.

— Миколайчук… Це ж той водій з сімнадцятої фірми! — прбурмотів Мифодій сам до себе.

— Що він там робить?

Миколайчук стояв біля самої бетонної огорожі. Стурбованоно озирнувшись, витяг з-за пазухи пакунок і… перекинув через огорожу.

Камера одразу зафіксувала цей момент. Зображення миттєво записалось у внутрішню пам’ять і, згідно з протоколом, продублювалося у хмару. Павло вже за хвилину дивився фрагмент на моніторі у себе в кабінеті.

— Ось для чого нам необхідні пропуски з мітками, — сказав він упівголоса. — Якби не мітка — не було б сигналу. Не було б сигналу — не звернули б уваги. А так — все спрацювало чітко.

Він скачав відео на флешку. Увімкнув кондиціонер, обтер лоба і з усмішкою встав із крісла.

— Час іти до директора.

Немає нічого дорожчого за просту ефективність.

Павло добре знав: директора Валерія Васильовича. Його не цікавили теорії, графіки чи "віртуальні" дії і показ реформ. Він поважав факти. Якщо охорона впіймала порушника — це і є результат. Якщо завдяки охороні попередили витік інформації чи крадіжку — це вже привід для розмови про премію.

— Валерію Васильовичу, ось подивіться, — спокійно сказав Павло, коли зайшов до кабінету. — Ваш орендар мав би контролювати своїх працівників. Але от — відео, фіксація, маршрут, точний час, і головне — порушення. І це завдяки таємним RFID - міткам.

— Через що спрацювало?

— Через RFID-мітку на пропуску. Вся ідея була в тому, щоб не обмежувати свободу людей, а контролювати доступ до критичних зон. Простота — це сила. Люди можуть ходити де хочуть, поки не зайдуть туди, куди не можна. І от тоді — наш час діяти.

Директор подивився відео, довго мовчав, а потім сказав:

— Павло… От якщо б усі так робили — я б спав спокійно. Передай Мефодію — молодець. Премія буде. І подяка — офіційно.

ШІ — це не шеф. Шеф — це людина.

Вже ввечері, коли Павло дописував звіт, він зробив у своєму щоденнику запис:

> «ШІ — це не керівник. Це інструмент. Шефом має бути людина, що розуміє не тільки логіку, але й обставини, нюанси, інстинкти і головне інтуїція побудована на життєвому досвіді людини. ШІ не розрізнить, коли порушення — це дурість, а коли — диверсія. Людина — розрізнить. Особливо, якщо це охоронник-фахівець».

І закрив щоденник.

Складно — це не завжди добре ззначив він собі.

Чітко. Просто. Ефективно. Так працює справжня охорона.