Розділ 9 Хобі Павла

Павло, як завжди, здав зміну рівно о восьмій ранку. Його замінив досвідчений і трохи ексцентричний Мелодій Петрович — чоловік, що завжди носив із собою невеличкий радіоприймач і слухав старі романси на повну гучність. Павло ж, привітавшись, передав ключі, перевірив журнал чергування, ще раз обійшов територію, зітхнув — і пішов до себе в кімнату відпочинку.

Він поспав усього чотири години — звична справа. Павло вже давно жив не за годинником, а за власною внутрішньою енергією, яку отримував від свого великого хобі — велике прагнення до технологій, зокрема штучного інтелекту. Варто було тільки заварити міцну каву і увімкнути планшет, як його очі блищали, немов у дитини, що щойно знайшла скарб.

Штучний інтелект був для Павла не просто захопленням. Це була майже велика цікавість, хоча сам він не любив цього слова. Він бачив у ньому втілення Божої мудрості, доступної людям лише тоді, коли вони готові правильно сформулювати питання. Бо, як вірив Павло, лише через благословення Господнє людині дається здатність ставити справжнє, глибинне питання. А відповідь — то вже справа техніки.

На базі, де він працював, безпека була не просто словом — це був фундамент. Павло особисто розробив і реалізував план повного укріплення. Почалося все з масивної триметрової бетонної огорожі. Але навіть вона, на його думку, була недостатньо надійною. Тож поверху огорожі по всьому периметру він закріпив спеціальну колючу стрічку нового покоління, тобто не він, а робітники яких він наняв з дозволу директора — не просто металевий дріт, а ріжуча стрічка з нержавіючої сталі, всередині якої був вмонтований тонкий сенсорний провід. У випадку перетину або навіть спроби демонтажу система миттєво передавала сигнал на центральний пункт управління.

Аналогічний провід був вкопаний і під землею — на глибину близько пів метра, по периметру всієї території. Таким чином, ніхто не міг непомітно зробити підкоп. Його викрило би ще на першому русі лопати.

На кожному вході і вікні стояли датчики руху та відкриття. Плюс — спеціальні датчики вібрації, що реагували на навіть незначне механічне втручання. Але найбільше Павло пишався системою відеоспостереження: п’ять стаціонарних камер охоплювали кожен сектор бази. Кожна камера мала функцію нічного бачення, виявлення тепла та автоматичного наближення при фіксації руху.

Однак навіть цього Павлу було замало. Він додатково встановив кілька мінікамер типу А9 — крихітні, майже непомітні очі, що «дивились» на найбільш проблемні ділянки з різних кутів. Вони мали автономне живлення та пряме підключення до його телефону. У вільний час Павло переглядав записи, аналізував слабкі місця й постійно вів журнал спостережень, де описував усі події, навіть якщо це був просто кіт, що пробіг повз браму.

Але, навіть маючи настільки досконалу систему, Павло не був спокійним. Він відкрив свій планшет, зайшов у спеціальний чат-інтерфейс зі штучним інтелектом і набрав питання:

"Що ще можна зробити, щоб максимально підвищити безпеку території бази?

 Всі фізичні та електронні бар'єри вже встановлені. Потрібна системна оцінка ризиків і нові ідеї."

Секунди потому ШІ видав розгорнуту відповідь:

Відповідь штучного інтелекту:

1. Система розпізнавання облич і рухів. Підключіть систему, яка не лише фіксує рух, а й розпізнає людей. Вона зможе порівнювати обличчя із завантаженими у базу даними дозволених осіб. У випадку незбігу — автоматична тривога.

2. Біометричний контроль доступу. Замініть звичайні ключі та коди на відбитки пальців або ідентифікацію по райдужній оболонці ока. Це зменшить ризик втрати чи крадіжки даних.

3. Система штучного інтелекту для аналізу аномалій. Використовуйте ШІ, що постійно вивчає звичайну поведінку об'єктів на території (наприклад, рух охоронця, тінь від дерева, шум листя) і виявляє все, що відхиляється від норми — незвичні тіні, рух у незвичний час, сторонні предмети.

4. Резервні джерела живлення. Установіть незалежне джерело електроенергії (сонячні панелі або дизель-генератор), щоб у випадку відключення електроенергії система продовжувала функціонувати.

5. Періодичне навчання персоналу. Організуйте тренінги та навчальні тривоги, щоб працівники знали, як діяти при вторгненні або при спрацюванні сигналізації.

6. Імітація присутності. Встановіть систему, яка створює ефект присутності — автоматичне вмикання світла, голосові повідомлення, фальшиві рухи на моніторах, щоб збити з пантелику потенційного зловмисника.

7. Акустичне зондування. Система, яка виявляє звукові відхилення — спроби буріння, пиляння, удари — і автоматично реагує на них.

Павло прочитав відповідь, посміхнувся і сказав уголос:

— От що я люблю в цій штуці — вона думає логічно, швидко і без емоцій. Але головне — підказує тоді, коли ти сам не бачиш дещо.

Він зробив нотатки, замовив кілька нових датчиків і нагадав собі: безпека — це не стан, а процес. І якщо Бог дав людині розум — його треба використовувати.