Розділ 8. Реагування системи безпеки

Настала зміна. Павло прийняв чергування у свого напарника — Мефодія Петровича. Той, попри поважний вік, був людиною бадьорою, кмітливою і, що важливо, доброю. Колишній вчитель математики, багатодітний батько, що виріс у селі, Мефодій мав у собі ту сільську мудрість, яка допомагає розпізнати правду в будь-якій ситуації. Павло з повагою поставився до нього з першого дня — і з кожним тижнем ця повага тільки зростала.

— Іди відпочивай, Мефодію, — сказав Павло з усмішкою, — ти вже свою зміну відпрацював.

— Спасибі, Павле, тримай варту, як завжди, — відповів той і, поправивши куртку, пішов у кімнату відпочинку.

Ніч почалася спокійно. Павло сів за охоронний пульт, увімкнув монітори — і звична рутина розпочалась. Один екран показував п’ять секторів бази одночасно, інший дозволяв збільшувати зображення з будь-якого сектора. Поруч — планшет Lenovo TB-J616X, який Павло отримав як подарунок від директора за сумлінну службу. Але він використовував його не для розваг. Нині Павло вів активну розмову зі штучним інтелектом — випробовував нову систему аналізу ризиків і вдосконалення безпеки бази. Він ставив запитання, отримував відповіді, уточнював, знову ставив — і думав, як перевести ідеї в дію.

Аж раптом...

Погляд мимохідь ковзнув по п’ятому сектору — далекому, темному, завжди спокійному. Але цієї ночі щось було не так. Павло затримав погляд і помітив: хтось метушився біля огорожі складу. Він швидко збільшив зображення на другому моніторі — й одразу впізнав Миколу, вантажника з торгової фірми «Глобал». Той щось поспіхом перекидав через паркан. Павло завмер. Всі рухи Миколи потрапили в об’єктив камери, а відео автоматично дублювалось у хмару — як і було передбачено новою системою.

Павло не став зволікати. Вийшов з приміщення охорони і швидко попрямував до сектора. Там, біля огорожі, все ще крутився Микола. Коли він побачив Павла, то враз змінився на обличчі: страх, паніка, розгубленість.

— Що ти тут робиш у три години ночі? — голос Павла був спокійний, але твердий.

Микола затремтів. Він злякався. Не від Павла, а від того, що його впіймали.

— Павле… ну, не так це мало бути… — почав м’ятись він. — Я… я не для себе… просто… ну…

— Кажи по суті, — холодно перебив Павло.

— Слухай, давай так, — різко перейшов Микола на інший тон, — я дам тобі п’ятдесят тисяч гривень. Просто забудь про цю ніч. Нікому нічого. Домовились?

Павло мовчки подивився на нього. Його погляд був проникливий і спокійний. Потім він мовив:

— Домовились.

Микола полегшено видихнув і зник у темряві, думаючись, що все минулося, і Павло випустив його через прохідну.

Але на ранок Павло був першим, хто зустрів директора Валерія Васильовича на КПП. Без звичного «Доброго ранку», без упосмішки.

— Підійдіть, будь ласка, сюди. Хочу вам щось показати.

Павло вставив флешку у монітор і ввімкнув запис. Все було чітко: рух, обличчя, перекидання товару, навіть звук. Валерій Васильович мовчки дивився.

— Це ваша справа, як діяти далі, — сказав Павло, не додаючи нічого.

Того ж дня, ближче до обіду, Микола з’явився на базі. З барсеткою. Очі трохи червоні, руки тремтять.

— На, як домовлялись, — сказав він, простягаючи гроші.

Павло подивився на нього з огидою.

— Забери свої брудні гроші. Я охоронець, а не зрадник. Ти думав, що всі продаються?

Микола опустив голову. І не сказав жодного слова. Пішов мовчки, розуміючи, що все вже вирішено.

За кілька годин Валерій Васильович зустрівся з директором фірми «Глобал». Було прийнято безкомпромісне рішення: викликати поліцію. Миколу затримали, пред’явили відео — і він визнав вину. Далі — слідство, суд і вирок. В’язниця. Саме там, де мав бути той, хто вирішив зрадити довіру.

Тієї ночі Павло ще довго сидів біля моніторів. Усе навколо було тихо, навіть кіт не з’явився біля складу. Але він думав не про спокій. Він думав про ціну людської гідності. Про те, що на кожному посту є момент вибору — продатися або залишитись чесним. І він був радий, що знову обрав друге.

Бо охоронець — це не просто той, хто носить форму. Це той, хто тримає межу між порядком і безладом. І

не зраджує навіть тоді, коли ніхто не бачить.