Розділ 7. Павло дбає за безпеку

Зміни на торговій базі стали помітними навіть для стороннього ока. Після місяців наполегливої праці результати вражали: стало чистіше, спокійніше, працівники відчували більшу впевненість у завтрашньому дні. Але для Павла це був лише початок.

Він знав: найменша недбалість може перекреслити всі здобутки. Одного ранку, обходячи територію, він зупинився біля воріт і поглянув угору — звідки б мала бути спрямована камера спостереження.

— Не годиться, — пробурмотів сам до себе. — Пора вже від застарілого сторожування переходити до системного захисту і охорони майбутнього.

Павло давно користувався мініатюрними камерами A9 — справжніми помічниками у складних ситуаціях. Вони допомогли йому виявити кілька крадіжок, зловити пару порушників дисципліни, навіть уникнути серйозного конфлікту з підрядником. Це було так, що підрядник Борис, чомусь хотів підставити Павла, зняв з щита пожежної безпеки вогнегасник і вкинув до себе в машину. Камера чітко це засняла, тому директор сказав йому ,,до побачення'' і він мусив ганебно зникнути. Але ті камери були лише тимчасовим засобом. Їх треба було постійно заряджати, переставляти з місця на місце, а отже — охоплення було обмежене.

— Торгова база — це не дитячий садочок — казав Павло не раз. — Тут має бути серйозне стаціонарне відеоспостереження, із нічними датчиками, з Wi-Fi і можливістю перегляду зображення зі смартфона.

Того дня він діяв рішуче. Зайшов до кабінету директора без попередження. Валерій Васильович саме пив каву і переглядав накладні.

— Павле, що сталося? — підняв брови директор.

— Я прошу вислухати мене уважно , — відповів охоронець, а фактично начальник охорони Павло. — База без камер — як будинок без замка. Я не можу гарантувати безпеку, коли не маю засобів. Прошу виділити кошти на п’ять стаціонарних камер з нічними датчиками руху. І ще — Мефодію потрібен смартфон. Не кнопковий, а нормальний, хоча б Samsung A5. Щоб мав комунікацію, вай-фай, перегляд відео.

— Смартфон Мефодію? — директор ледь не поперхнувся кавою. — Ти ж сам казав, що він не має бажання до прогресивних технологій.

— А тому я й добивався для нього вищої зарплати — щоб вимагати більше. Без сучасного зв’язку він — як первобутна людина з кийлом. Мене не влаштовує, що він «нічого не бачив» і «нічого не чув» бо робив обхід. Я хочу, щоб він усе бачив. І чув. Бо лише обходами не поліпшиш безпеку а навпаки: поки робиш обход в одному місці, в іншому місці може статись порушення і навіть крадіжка.

Валерій Васильович задумався. Потім обережно поставив чашку.

— Добре. Але щоб це було зроблено швидко. І щоб я побачив результат.

— Ви побачите, — твердо сказав Павло. — Уже завтра.

Він не гаяв часу. Одразу зв’язався з техніками, оформив замовлення, підготував схему розміщення камер. Через день на базу приїхала монтажна група, і робота закипіла. Камери встановлювалися на найкритичніших ділянках — вхід, склад, рампа, задній двір і прохідна. Кожна з них була підключена до централізованого блоку із записом і передачею на смартфони.

На прохідній з’явилося два новеньких монітори. Мефодій, злегка розгублений, тримав у руках свого першого сенсорного смартфона.

— Як воно вмикається? — бурмотів він, крутячи апарат у руках. — Я з таким ще не мав справи...

— Маєш. І будеш мати, — коротко відповів Павло, натискаючи кілька сенсорних кнопок. — Ось, дивись. Тут — вхід. Тут — склад. Якщо щось рухається — камера подає сигнал. Натискаєш — і бачиш.

— А якщо вночі?

— Працює. Інфрачервоне бачення. Зображення буде навіть у повній темряві.

Мефодій лише зітхнув. Але вже наступного дня сам підходив до Павла з фразами на кшталт: «А я вночі бачив, як кіт шмигнув повз склад» або «Цей водій щось підозріле вантажив». Техніка почала працювати, і разом з нею — напарник.

Павло відчув, що його зусилля не були марними. Камери — не просто контроль. Вони стали символом нового етапу: добросовісності, порядку, прозорості.

— Тепер я можу спати спокійніше, — подумав він, повертаючись додому після чергування. — Бо знаю: якщо щось і трапиться, я побачу це. І встигну зреагувати.

А ще він знав: справжній охоронець — це не просто людина в формі. Це той, хто бачить загрозу ще до того, як вона з’явиться. І вживає заходів. Завчасно.