Глава перша

Дух лисиці — давній термін, що означає лисицю, яка отримала безсмертя і може приймати людську форму. Зазвичай вона надзвичайно приваблива. Духи лисиць вміють зачаровувати, кожен чоловік, який зустрічав їх, закохувався. 
В наші дні слово «лисиця» стало принизливим терміном, що означає порочну жінку, яка зваблює інших чоловіків.
Але...
Дівчина іде вулицею серед прохожих, з її очей стікають сльози..
— Чому, я любила тебе стільки років, я зберегла для тебе свою невинність, я була б для тебе хорошою дружиною... А як щодо тебе?
З її щоки скотилася сльоза..
Те що трапилося кілька хвилин назад
Дівчина була здивована побачивши хлопця з іншою дівчиною. Вона не очікувала такого повороту подій..
— Ти така страшна, а прикидалася такою благородною, навіть спати зі мною не хочеш, що ти за дівчина? – промовив вже минулий хлопець
— Хто ця дівчина? Вона така страшна, невже ти був з нею? – промовила коханка
Повернемося в наш час
Дівчина подивилася в скло однієї з вітрин та подумала..
— «Як раз для такої лисиці як я...»
Вона попрямувала далі вулицею..
— «Це ж очевидно...»
Повернувши за кут будинку вона змінила свою людську форму на форму лисиці. Вона прекрасна лисиця з білосніжною шерстю, в неї світло фіолетовий візерунок на шерсті, на її спині намальована лінія на ній сердечко та крапочка під ним, кінчик хвоста та вух, а також лапки фіолетові. На її мордочці фіолетово золотистий візерунок та блискучі червоні очі. 
— «Я справжня лисиця!»
Попрямувавши вулицею не оглядаючись її побачив чоловік.. Своїм друзям він промовив..
— Лисиця, лисиця! Там лисиця пробігла!
— Яка лисиця, там немає нікого.
— Но я точно бачив лисицю.
— Ти хочеш завести роман з духом лисиці? Ха-ха-ха 
Лисиця попрямувала мостиком біля ріки, йшовши цим мостом..
— «Я лисиця, але я не тільки не можу загравати з людьми... Я навіть не можу втримати свого коханця...»
Лисиця стурбовано поглядає в морську гладь..
— «Я добре виглядаю як для лисиці, так чому б комусь не взяти мене та не зробити своїм домашнім улюбленцем?»
Лисиці пішла тим же провулком та попрямувала додому..
— «Юнь-Юнь... Забудь про це, я не хочу бути людиною! Це так втомлює!»
Тут зненацька ззаду появляється бродяча собака, вона почала агресивно писати на лисицю..
— «Я так задумалася, що не помітила цю собаку»
Собака готова накинутися та роздерти лисиць, в цей час Юнь-Юнь забула, що вона в формі лисиці.. Вона злякалася..
— «О ні! Я забула! Тепер я лисиця!» Кьяя!
Лисиця почала втікати від собаки..
— «Допоможіть! Хто-небудь прошу допоможіть мені!»
Тут якась людина хапає лисицю за шерстю та підіймає вгору, вона повернула голову та поглянула на нього.. Він був висок й привабливим чоловіком, його попелисте волосся та сірі очі немов кристали.. Собака налякався та втік якомога далі..
— Срібна лисиця? – промовив чоловік, тримавши її на руках як дитину
— Срібна лисиця? Як щось настільки рідкісне могло з'явитися тут, втекла із зоопарку? – сказав компаньйон прекрасного чоловіка
Супутник чоловіка підвести задню лапу лисиці, щоб дізнатися її стать..
— Вона самка – промовив товариш
Лисиці це не сподобалося, тому вона вдарила своєю лапою його по обличчю.. Обличчя приятеля зі сторони удару лисиці було ранене її гострими кігтями..
— Ай! Боляче! Боляче! Боляче!
Чоловік з попелистим волоссям обернувся спиною до супутника та промовив..
— Не чіпай її, вона моя.
З роздратуванням на обличчі компаньйон крикнув..
— Мо Шен, хіба ти не помішаний на чистоті? Для чого ти підібрав цю чортову лисицю? Вона трохи не зіпсувала моє миле личко!
Мо Шен йшов до своєї машини та сказав йому в слід..
— Перестань плести нісенітниці.
— Зачекай мене.
Лисиця в непорозумінні..
— «Що трапилося? Мене викрали? І я... хто це?»
Сідаючи в машину, лисиця старається показати, що вона не задоволена цим, та в неї не виходить..
— «Зачекай! Я не хочу бути домашнім улюбленцем!» – «Що за жахливий день у мене!»