Огірочок і Редисочка обережно пробиралися через високу траву. Блискуча крапля лежала на великому листку лопуха, сяючи, наче маленька зірка. Але щойно вони наблизилися, повітря загуділо, і перед ними з’явилася Бджолина Королева – пухкенька бджола з золотою короною та крильцями, що виблискували на сонці.
– Хто сміє чіпати мою Сонячну Краплю? – гуділа Королева, грізно махаючи лапками.
Огірочок гордо крутнув вусом.
– Ми не крадемо, пані Королево! Ми хочемо, щоб наша грядка стала найвеселішою. Допоможіть нам, будь ласка!
Редисочка кивнула й затанцювала, додаючи:
– Ми тільки хочемо зробити всіх щастливими!
Бджолина Королева задумалася, гудячи крильцями.
– Хм, ви сміливі, маленькі овочі! Але Сонячна Крапля – не просто роса. Вона чарівна! Якщо хочете її взяти, виконайте моє завдання. Принесіть мені три пелюстки конюшини – вони потрібні для мого меду!
Огірочок і Редисочка переглянулися. Пелюстки конюшини росли неподалік, але їх охороняли мурахи-вартові, які не любили гостей.
– Ми впораємося! – рішуче сказав Огірочок.
Редисочка додала:
– І потанцюємо, якщо треба! Мурахи люблять танці, правда ж?