У кімнаті було неспокійно. Гвен Майклсон ходила туди-сюди, ніби не могла знайти собі місця.
— Що сталося?.. — різко сказала вона, потім подивилась на Klaus Mikaelson. — Тато Клаус… Edward Cullen, йди до нас у кімнату!
Едвард одразу з’явився поруч, уважно дивлячись на неї.
— Я тут, мій Фенікс. Що трапилось?
Гвен глибоко вдихнула:
— Я хочу сказати важливе.
У кімнаті повисла тиша.
— Ми прийняли Едварда в клан Майклсонів… — сказала вона впевнено. — Він теж знак зодіаку Лев, як і ми. Це означає, що він наш.
Клаус трохи підняв брову, уважно дивлячись на неї:
— Цікава логіка…
Гвен продовжила ще рішучіше:
— Але є інше. Ми повинні вигнати Bella Swan з клану Калленів і з нашого клану також.
У кімнаті одразу стало тихо.
Едвард різко повернувся до неї:
— Гвен…
Гвен не відступила:
— Вона небезпечна для нас. Вона вже завдала мені болю. Це не може продовжуватись.
Клаус повільно зробив крок вперед, дивлячись на Гвен з цікавістю:
— Ти вже починаєш мислити як лідер…
Він на мить замовк.
— Але рішення про вигнання не буває легким.
Едвард стиснув кулаки, але говорив спокійно:
— Я не хочу війни між родинами.
Гвен підійшла ближче до нього:
— Я теж не хочу. Але я хочу безпеки.
За вікном вітер посилився, ніби сам світ реагував на їхню розмову.
Клаус тихо сказав:
— Тоді ти маєш зробити вибір, доню. Лідерство завжди має ціну.
Гвен завмерла.
Вперше вона зрозуміла, що її рішення може змінити не лише одну сім’ю…
А весь світ, який її оточує.
І тиша стала важчою за будь-який крик.
Хочеш у главі 23: