Глава 2

У будинку Калленів знову стало неспокійно.
Після прийняття Гвен у клан атмосфера не стала спокійнішою — навпаки, ніби щось чекало свого моменту.

Гвен Майклсон стояла біля вікна, коли раптом її груди різко обпекло зсередини.

— Що… це… — прошепотіла вона, відступаючи назад.

Полум’я не було видно, але воно вже жило в ній.

Edward Cullen підійшов ближче і взяв її за плечі, намагаючись заспокоїти:

— Ти моя лисиця… я буду захищати тебе від Белли Каллен.

У кімнаті напруження зросло.

Mike Cullen різко встав між ними:

— Брате мій, Едварде… я приймаю її в клан Калленів!

Белла Каллен різко повернулась:

— Майк, чому ти її захищаєш?! Ти навіть не знаєш, хто її батько!

Гвен стиснула кулаки.

— Я знаю, хто я… — тихо сказала вона.

Її очі на мить спалахнули золотим вогнем.

— Мій тато — Карлайл… моя мама — Есмі.

У цей момент повітря в кімнаті ніби загустіло.

Carlisle Cullen зробив крок уперед:

— Гвен… заспокойся. Ти контролюєш силу, не навпаки.

Але було пізно.

Вогонь Фенікса всередині неї прокинувся повністю.

Полум’я вирвалося з її долонь — не руйнівне, а живе, золотисто-червоне, як дихання стародавньої істоти.

Esme Cullen тихо прошепотіла:

— Вона… Фенікс…

Гвен відступила, шокована тим, що сталося.

— Я не хотіла… — її голос тремтів.

Едвард міцніше взяв її за руку:

— Ти не монстр. Ти сила, яку ще не навчилися розуміти.

Белла мовчала, але її погляд уже змінився — від злості до страху.

А вогонь у Гвен повільно згас, залишаючи після себе лише гаряче світло в її очах…

І відчуття, що це був тільки початок.

Хочеш, щоб або ? 🔥