Телефонна будка сміху

Джек завжди мав безліч ідей, але цього разу він був особливо натхненний. Його нова задумка полягала у створенні телефонної будки, яка розповідала жарти. Він уявляв, як вона стає джерелом радості для всіх у районі. Це мала бути не просто телефонна будка, а справжній генератор сміху, який підніматиме настрій кожному, хто скористається нею.

Джек почав свою роботу негайно. Він ретельно збирав конструкцію, фарбував її в яскраво-червоний колір і прикрашав різнокольоровими вогниками. Над дверима сяяв напис: "Телефонна будка сміху. Гарантія гарного настрою!" Завершивши спорудження, Джек не міг дочекатися, щоб презентувати свій винахід друзям.

Першими глядачами стали Оггі, Олівія, Моніка та Боб. Вони зібралися біля будки, із зацікавленістю спостерігаючи, як Джек відкриває двері й пояснює принцип роботи. Оггі, щоправда, залишився скептичним. Він вважав цю ідею надто дурною, щоб працювати, і вирішив не заходити всередину.

Олівія стала першою, хто наважився випробувати будку. Вона з ентузіазмом увійшла, підняла трубку, і невдовзі її сміх почав лунати на всю вулицю. Її реакція викликала цікавість у Моніки, яка вирішила теж спробувати. Вона вийшла з будки з широкою усмішкою, підкресливши, як це допомагає розслабитися.

Боб спочатку бурчав, але зрештою піддався загальній атмосфері й також зайшов до будки. Хоча він намагався виглядати серйозним, через кілька хвилин його гучний сміх заповнив двір. Навіть Оггі змушений був визнати, що щось у цій будці таки є.

Тим часом, кукарачі, які постійно шукали нові пригоди, спостерігали за будкою здалеку. Їх зацікавило, що саме викликало стільки сміху. Вони пробралися всередину й почали слухати жарти, які транслювала будка. Їхній регіт був настільки гучним, що Джек, який стояв неподалік, відчув справжнє роздратування.

Нарешті, під тиском друзів, Оггі вирішив спробувати. Його перший крок до будки був повільним і невпевненим, але як тільки він узяв трубку, скептицизм розвіявся. Жарт, який почув Оггі, змусив його посміхнутися, а за мить він уже сміявся від душі.

Будка швидко набрала популярності. Мешканці району, почувши про новинку, вишикувалися в чергу, щоб випробувати її. Люди сміялися, спілкувалися й ділилися емоціями.

Проте кукарачі вирішили додати хаосу. Джої запропонував підмінити трубку на свою власну, щоб транслювати їхні жарти та кепкування. Вони тихо замінили пристрій і почали реалізовувати свій план.

Коли Оггі наступного разу зайшов у будку, замість жартів він почув насмішки кукарачів. Обурений, він кинув трубку й вибіг, намагаючись зрозуміти, що сталося. Моніка та Олівія теж отримали несподівані "жарти", і це підтвердило, що щось пішло не так.

Джек перевірив будку й швидко знайшов підроблену трубку. Він зрозумів, що це справа кукарачів, і вирішив провчити їх. Разом з Оггі, він відновив оригінальну трубку й підготував для тарганів смішну пастку.

Новий пристрій мав спеціальний механізм, який видавав дивні звуки й змушував кожного, хто брав трубку, безконтрольно сміятися. Кукарачі, як завжди, не змогли втриматися. Вони знову спробували захопити будку, але цього разу їх спіймала пастка. Сміх кукарачів лунав без упину, і вони були змушені втекти, щоб урятуватися від власного плану.

Будку повернули до нормальної роботи. Мешканці району продовжували приходити, а Оггі, який спочатку не вірив у цю ідею, тепер, із задоволенням заходив до будки кілька разів на день. Він навіть порекомендував її Бобу, який з тих пір ставав частим гостем.

Вечори біля будки перетворилися на спільні зустрічі. Оггі, Джек, Олівія, Моніка та Боб розповідали одне одному жарти, додаючи до будки свої власні ідеї. Уся громада раділа новому винаходу, який об’єднав усіх навколо сміху.

Кукарачі, хоча й не могли тепер впливати на будку, все ж вигадували нові способи внести плутанину. Їхні витівки тривали, але будка залишалася символом радості для всіх у районі.