Зупинись на мить

Ранок почався тихо та спокійно. Оггі прокинувся раніше, ніж зазвичай, насолоджуючись прохолодним повітрям, що проникало через відчинене вікно. Він неквапливо приготував сніданок: гарячі тости, свіжий апельсиновий сік і чашка ароматної кави. Кухня була залита м’яким світлом, і Оггі здавалося, що цей день буде ідеальним. Його улюблена подушка чекало, запрошуючи провести час у затишку.

Проте ідилія тривала недовго. Джої вирішив зіпсувати цей ранок. Зі звуком, який розрізав тишу, іграшковий вертоліт злетів у повітря. Він зробив кілька кіл під стелею, а потім різко полетів до столу Оггі. Коли вертоліт пролетів над чашкою, той нахилився, і гаряча кава розлилася на чисту скатертину та ледь не потрапила на Оггі. Його спокійний настрій розвіявся, як туман.

Оггі сердито витер пляму і вирішив, що цей день буде присвячений лише одному: у боротьбі з кукарачами. Він дістав свою мухобійку, пилові капкани й навіть налаштував кілька пасток з пружинними механізмами. Це був справжній арсенал проти непроханих гостей.

Кукарачі не стали чекати першого удару. Вони сховалися у шафі на кухні та підготували контратаку. Коли Оггі зайшов, щоб перевірити пастки, зверху на нього посипалося борошно. Хмара білого порошку накрила його з голови до ніг, залишивши кімнату в хаосі. Оггі, втративши самовладання, кинувся переслідувати тарганів, перекидаючи стільці та перевертаючи ящики.

Погоня тривала, поки Оггі раптом не помітив дивну фігуру у своєму дворі. Там стояв старий чоловік у довгій білій мантії з густою бородою, що спадала майже до пояса. Його постать здавалася одночасно дивною і заспокійливою. Оггі відкрив двері, щоб краще роздивитися незнайомця.

— Ти весь час у метушні. Зупинись на мить, і побачиш, як зміниться твій світ, — промовив старий мудрець, дивлячись прямо на Оггі.

Але Оггі, роздратований й втомлений, не звернув уваги на слова незнайомця. Він махнув рукою й повернувся до дому, щоб продовжити переслідувати кукарачів. Ті, тим часом, влаштували ще одну пастку: залишили бананову шкірку посеред коридору. Оггі послизнувся, впав, і на кілька хвилин його запал охолов.

Коли він піднявся, мудрець стояв у дверях.

— Що ти відчуваєш від цієї боротьби? — запитав він.

Оггі замислився. Що він справді відчуває? Лише втому, роздратування й безглуздість усіх зусиль. Він тихо відповів, що це все не приносить йому радості.

— Сядь зі мною на хвилину в тиші. Ти побачиш, як спокій може змінити все, — порадив мудрець.

Оггі, вагаючись, зітхнув, але вирішив дати шанс цій дивній пораді. Він вийшов у сад, де мудрець уже сидів на лавці. Оггі приєднався до нього, і вони мовчали. Сонце ніжно пригрівало, легкий вітерець колихав дерева, а Оггі раптом відчув, як напруження в його плечах почало спадати.

Кукарачі, спостерігаючи за всім із вікна, здивувалися. Чому Оггі більше не гнівається? Чому він не ганяється за ними зі своєю мухобійкою? Недовго думаючи, вони вирішили випробувати його терпіння, підповзли й кілька разів штовхнули його лапками. Проте Оггі залишився нерухомим, мов скеля.

— Навіщо ви порушуєте гармонію? — раптом запитав мудрець, звертаючись до кукарачів. Його голос був спокійним, але проникливим. — Ваша метушня не приносить щастя.

Джої, сповнений самовпевненості, заперечив, що веселощі — це їхній сенс життя. Мудрець кивнув:

— Знайдіть веселощі, не створюючи хаосу.

Ці слова зацікавили кукарачів. Вони вирішили побудувати невелику сцену з коробок і влаштувати виставу для Оггі. Хоча це здавалося дивним, таргани старанно працювали, створюючи щось нове. Оггі здивовано спостерігав, як вони намагаються.

Але знову все пішло шкереберть. Джої не втримався і вирішив перевернути сцену заради жарту. Театр розвалився, залишивши кімнату в безладі. Оггі вже хотів було вибухнути гнівом, але мудрець лише сказав:

— Навіть хаос можна сприймати спокійно.

Оггі глибоко вдихнув і повільно повернувся до дому. Коли кукарачі знову запустили іграшкову ракету, яка пролетіла через увесь дім, він лише знизав плечима й продовжив своє заняття. Кукарачі почали втрачати інтерес, бо їхні витівки більше не викликали звичної реакції.

— Час мені йти, — промовив мудрець, простягаючи Оггі невелику книгу. — Пам’ятай: зупинись на мить, і світ стане яснішим.

Оггі мовчки подякував. Його дім наповнився тишею, і він нарешті відчув справжній спокій. Тепер, він обіцяє частіше шукати спокій у своєму житті, і сідаючи з чаєм перед телевізором, завжди згадував слова мудреця, які ніколи не вилітали з його голови: "Зупинись на мить, і світ стане яснішим".