Погоня за кукарачами

Одного разу, на вулиці, де стояло багато будинків, жив-був один кіт, якого звали Оггі. Він був дуже добрим котиком, тому завжди вів себе добре. Він завжди мріяв, щоб йому ніхто й ніколи (окрім його сусідів та друзів) не заважав. Він сидів у своїй затишній кімнаті, занурений у світ пригод своєї улюбленої книги. Вона розповідала про незвичайні подорожі, великі відкриття та сміливі вчинки. Читання завжди дарувало йому радість і відчуття, що все можливо.

Саме тоді, коли Оггі занурився у захопливу історію, його вуха сповнилися звуком знайомого сміху. Це були Джої, Маркі та Ді Ді, — його дружні (але не дружні) кукарачі, які завжди мали натхнення пожартувати над ним. Вони з'явилися у його кімнаті з промінцями кицькового задоволення на обличчях.

Оггі вибухнув сміхом і закрив книгу.

— О, хлопці, ви знову знущаєтесь наді мною! — сказав він з легкою посмішкою на обличчі. А кукарачі, подивившись один на одно, одразу засміялися. Однак, цього разу Оггі вирішив, що не буде терпіти жартів на свою адресу. Він встав зі свого місця, взяв мухобійку, яка завжди була під рукою, і відправився у погоню за кукарачами.

Почалося веселе полювання по всьому будинку. Оггі ловко пересувався вздовж коридорів, підстерігаючи кожного з кукарачів. Вони скачали, летіли та викручувалися, намагаючись уникнути мухобійки Оггі. Але йому вдалося наблизитися до них, і він почав легкими рухами мухобійки відбивати кожну їхню спробу втекти.

Щоб зупинити Оггі, Джої вирішив виллити на підлогу калістру бензину, на якій Оггі зісковзнув. Він втратив рівновагу, і впав на підлогу, не підозрюючи, що таке станеться. У відповідь на сміх кукарачам, Оггі набрався відваги, і знову побіг на їхню зустріч.

Маркі, який був дуже жартівливим, теж вирішив познущатися над Оггі. Він взяв банан, та попросив його з'їсти Ді Ді, який був товстим кукарачем. Ді Ді зробив пропозицію Маркі, а сам Маркі кинув лише шкірку банана прямо під ногу Оггі, де знову зісковзнувся та впав. Але він усе одно повертався, набираючи відвагу та сміливість.

Ді Ді також вирішив покепкувати над Оггі. Він взяв подарунок, і запакував туди динаміт, де згодом кинув його до рук Оггі. Оггі, не зупиняючись і не підозрюючи про це, почав розпаковувати цей подарунок, аж поки не побачив замість "доброго" одне "зле" (тобто динаміт). Він злякався і динаміт вибухнув з його рук. Кукарачі знову сміються над своїм "палким сусідом", а Оггі, набираючись відваги та сміливості, усе одно повертався зі своєю мухобійкою прямо на їхньому хвості.

Погоня тривала довгий час, і Оггі відчував, як його серце б'ється від захоплення. Він не зупинявся, не давав кукарачам мити спокою. Аж нарешті, з влучним ударом мухобійки, він зупинив їх усіх. Кукарачі здивовано подивилися на Оггі з повагою.

Оггі відчував себе сильним та впевненим, знаючи, що зумів зупинити своїх "інколи" друзів у грі. Він спокійно зітхнув, віддаючи собі звільнення від енергії погоні, і повернувся у свою кімнату. Він знову сів з комфортом, взявся за книгу та продовжив читання ззахопленням. Тепер, коли кукарачі були зупинені, він міг зануритися у світ пригод разом з героями своєї книги.

Знову Оггі почув сміх з коридору, але цього разу він зрозумів, що це просто кукарачі, які весело жартують між собою. Він посміхнувся, задумавшись про свою власну побігушку з ними, і знову повернувся до читання. Завернувши сторінку, Оггі миттєво занурився у світ фантастичних пригод.

І так, Оггі читав свою книгу до вечора, а кукарачі розповідали свої жарти, які просто й взагалі не забути. Можливо, це лише початок цієї історії.