Офіс на відчепі

Буся

Ліка повільно відкрила очі, хоча будильник нещадно розривав ранкову тишу і за вінком було ще темно… 
Боже, вона відчувала прилив несамовитої радості - в неї є Дімка!!! 

У неї є той Дімка, який називає її «моя Лія»!!! 
Це просто є бомбезно!!! 
Ні, це просто - диво наяву!!! 

Хотілося переписати сьогодні день з п’ятниці на неділю, і знову пропасти удвох на ввесь день з Дімкою ( її це імя заводило до ста з місця і зводило з розуму, наче туди хтось вклав тисячі магнітів ), але нині не неділя, пані Лікуся, стримайте свої пристрасті, а в суботу ж маєш зустріч з Бусею, ото вже наговоритеся, кумасі!!!


Їв уява малювала здивовано-заморожене лице Бусі, коли вона почує про Дімку, вона навіть знає, що та скаже «джек-пот»!!!

Буся була її коліжанкою від першого класу і до тепер, кілька років тому, вона переїхала до Кракова зі своїм Бегемотиком ( так ніжно вона називала свого чоловіка ), який мав тут свій бізнес, а Буся читала англійську в універі, аби зовсім не померти від нудьги.
Благо, що від Варшави до Кракова не було далеко, то вони зустрічалися раз в місяць на свої «душевні теревені».


Буся давно розлюбила свого Бегемотика, але завжди жила за принципом, що чоловік має забезпечувати дружину, тому різких рухів ніколи не робила, а щодо любові, та мала все того, хто заводив її до садів Едему, і сказати щиро, між ними була істинна любов.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше