Пролог

​У світі перевертнів існують два закони. Перший — закон крові. Другий — закон капіталу. Коли ці два закони переплітаються, народжуються такі корпорації, як «Nordic Stone».

​Марк стояв на відкритому балконі свого пентхауса. Навколо вирувало нічне місто, але тут, на висоті п’ятдесяти поверхів, панував лише мороз. Він не відчував холоду — навпаки, зимове повітря здавалося йому занадто теплим. Його внутрішній барс прагнув тиші засніжених скель, а не гамору мільйонного мегаполіса.

— Світ став занадто шумним, — прошепотів він, стискаючи в руці келих із крижаною водою. — Кожен хоче урвати шматок, кожен хоче бути першим. Але на вершині завжди є місце тільки для одного.

​Він знав, що завтра його життя зміниться. Завтра в його офіс прийде нова помічниця — за договором між кланами. Це була плата за спокій на кордонах його територій. Марк не любив боргів, а ще більше не любив тих, хто не вміє тримати себе в руках.

​Тієї ж ночі, за сотні кілометрів від хмарочосів, у густому хвойному лісі, гілка ледь помітно здригнулася. Еріка зависла в повітрі, а потім м’яко приземлилася на мох, не видавши жодного звуку. Її пензлики на вухах здригнулися, вловлюючи кожен рух нічних птахів.

​Вона була вітром. Вона була тінню. Вона була вільним духом, який звик полювати там, де немає доріг і камер спостереження.

— Завтра я одягну цей клятий піджак, — пробурчала вона, дивлячись на свої лапи, що поступово перетворювалися на людські руки. — Завтра я стану «офісним планктоном». Але якщо цей барс думає, що я стану його домашньою кицькою, він сильно помиляється.

​Еріка знала, що Марк — це лід. Але вона також знала, що навіть найміцніший лід тріскається, якщо знайти правильну точку опору.

​Два хижаки. Два різні світи. Одна скляна вежа, яка скоро здригнеться від їхнього зіткнення.