Розділ 13

Трійця на пагорбі під деревом досить успішно тримала оборону. Іріс перезаряджав автомат, готуючись відстрілюватися від монстрів, що наближалися.

— Це все, лишилося 5 секунд! — кричала Марі. — Твоєму Лайту, схоже, не…

Раптово всі друзі й вороги зникли. Він залишився один на цій локації — без зброї та спорядження.

— Марі? — Іріс розгублено озирнувся. — Здається, все вилетіло до біса. До біса! — істерично розсміявся. 

— Ну, якщо ти шукав мене, то в тебе все вийшло.

Хлопець різко обернувся.

Чоловік у чорному костюмі стояв, спершись плечем об дерево, і тримав руки в кишенях. Він стояв до Іріса спиною, розглядаючи океан удалині.

— Що? — видихнув Іріс.

Чоловік обернувся до хлопця. Це було абсолютно незнайоме обличчя — вигляд якогось банкіра чи когось такого.

— Ти не уявляєш, скільки проблем ти створив, захотівши знову зустрітися, Макс. Хоча, мушу сказати, команда в тебе непересічна. Я свого часу робив усе, аби цей момент ніколи не настав.

— Де ми? Стоп! — Іріс обома руками намагався зірвати щось невидиме з голови, лише хапаючи повітря. — Чому… чому я не можу зняти?!

— Розумієш, задля того, аби марно не витрачати мій час, я вирішив зустрітися у трохи іншому місці.

— Я в якомусь трансі?

— Зараз це неважливо. Проте не хвилюйся, з тобою все буде гаразд. Принаймні до того моменту, поки ти не повернешся у свій реальний світ.

— То… перед ким я зараз стою?

— Тобі потрібне ім'я… чи якась класифікація того, хто я є?

— Тож?

— Та я просто живу тут, нічого особливого. Якщо ж ти хотів зараз почути щось величне — то так, перед тобою зараз цифровий Бог тисяч серверів, — чоловік широко розкинув руки й завмер.

— Зараз у мене закрадається думка, що це підступний розіграш моїх друзів.

— Ні, зараз усе саме так, як здається. Даю слово. Те, за чим ти ганявся, на що витратив роки, — існує. Ти був правий, Макс.

Між ними запала тиша. Хлопець не міг вимовити ні слова.

— Тож що далі? Ти мене знайшов. Хочеш загадати три бажання у цифровому світі?

— Далі? Про це я якось і не думав. Доведення власної теорії — це була…

— Це добре, бо не буде ніяких «трьох бажань». Зараз я краще окреслю ситуацію. Своїм «вчасним» візитом сюди, що співпав із фіговим оновленням, ти зламав стіну суцільного хаосу, яку я намагався стримувати. Коли ти повернешся, сервери корпорації будуть уражені. Сукупні збитки становитимуть близько 120–150 мільярдів доларів. Я можу просто зараз здати тебе поліції. Проте я ж не якийсь бездушний набір мікросхем, як думав твій впертий друг, коли я наказав йому не відмикати двері. Тут є свої плюси — постійне перебування серед кількох сотень мільйонів людей. Стаєш трохи… 

Далеко в океані щось велике на мить майнуло на поверхні й одразу занурилося назад.

Іріс і чоловік побачили це, відволікшись від розмови.

— Зараз у тебе є вибір: або ти назавжди забуваєш, що бачив мене, і живеш далі, спостерігаючи, як хаос, що ти породив, кілька років буде згасати. Або працюєш на мене. Виправляєш усе, паралельно сплачуючи борг, а по дорозі, можливо, розкажу тобі щось цікаве — якщо співпраця буде того варта. Так чи ні?

— Щоб відпрацювати ці сотні мільярдів, треба кілька життів.

— Повір, настане час, коли ти пошкодуєш, що недооцінив рівень проблем, які тобі доведеться вирішувати, — чоловік холодно посміхнувся. — А гроші — це найменша з них. Так чи ні?

— Так.

Якимось неймовірним чином Іріс знову опинився на полі битви поруч із друзями.

— …Вдалось! — закінчила фразу Марі.

Хлопець спантеличено озирався довкола. Монстри з незрозумілих причин розбігалися геть, ніби відчуваючи, що ситуація кардинально змінилася. Він помітив значок оновлення в кутку, який саме перескочив із 99 на 100 відсотків і завершився успішно. 

***

Кодовий смайлик блимнув у сповіщеннях. Лайт повільно повернув ручку, обережно зачинивши двері, і глянув на Єву, що стояла позаду.

***

Шеду, сидячи за зеніткою, з неймовірною швидкістю відстрілювався від винищувачів, що кружляли над табором. Попри те, що він здебільшого влучав у ціль, ефектного видовища було значно більше, ніж реальної шкоди. Хоча навіть так — третій збитий літак уже падав, охоплений вогнем.

Проте нова група піратів підійшла з флангу і відкрила шквальний вогонь по Шеду. Він зазнав кількох дошкульних влучань і ледь встиг відступити, дивом уникнувши загибелі.

***

— Закінчуються набої та аптечки, довше ми не протримаємось! — кричав Містер Найт.

Команда тримала найбільш вигідну і майже неприступну позицію в таборі. Номі, Найт, Морті та Комодор Крайт відчайдушно оборонялися від десятків хвиль піратів, кількість яких лише зростала.

У небі літали плазмові промені від зенітки, і саме в цей момент упав третій збитий винищувач.

— Бальтазар, це ти винищувачі збиваєш?! — запитав Морті по зв'язку.

— Неа, я прямую до корабля. Спробую підлетіти ближче і забрати вас, коли скажете, бо ситуація — повне лайно, самі бачите. Все!

***

Шеду приготував до пострілу гранатомет, що був у нього на плечі, помінявши його місцями з кулеметом.

***

Лайт і Єва піднімались вгору по тросу на єдиному асендері, тримаючись одне за одного.

— Твоє перезавантаження... Схоже, ми не встигнемо, — спокійно сказала йому Єва.

***

Стів зсунув на лоба свої VR-окуляри. Таймер, який він час від часу ставив на плазмі (якщо не забував), зараз показував 20 секунд до рестарту його journey.

Він похапцем кинувся з дивана і завмер посеред кімнати. Через секунду окинув поглядом закутки і миттю впав біля невеликого комода під телевізором. У шухляді був скотч і маленький пластиковий загострений уламок — від чого він, сам не пам'ятав. Коли востаннє кинув погляд на плазму, лишалось 4 секунди.