Розділ 10

Тиждень шостий.

Лайт уже витратив купу часу в редакторі персонажа світу «Далекі зірки». Що краще пасує до його образу: розстебнута куртка пілота чи тактична куртка штурмовика з бронепластинами? Це почало добряче дратувати. Здавалося, до його блакитних очей однаково добре пасують світні елементи — що на одній куртці, що на іншій.

— А хай буде два. Збережу обидва образи, — ледь вибрався з цієї невирішуваної задачі Стів.

Темрява. Його унікальний блок знову нагадав про час, про який він уже забув, розкриваючи свою креативність.

Перезавантаження.

***

У цей час Стів щиро й щедро матюкався у вимкнену гарнітуру VR-окулярів, що дисконектнулися від блока «Journey».

— Гаразд. Знову все спочатку. Я наче пам'ятаю. Зробимо все швидко, — потроху стаючи раціональним, говорив він сам до себе.

***

Тиждень сьомий. 

Лайтнінг у своєму нещодавно купленому недорогому, але швидкому двомісному винищувачі зупинився на краю зоряної системи. Крізь панорамні ілюмінатори просто перед ним відкрився шикарний краєвид на три масивні зірки з інших систем: найбільша блакитна зліва, вище правіше пурпурова і вгорі жовтогаряча. Враховуючи відстань до них, вони виглядали просто грандіозно. 

Поряд сиділа Єва, вдивлялася туди і пила свій напій через трубочку.

***

Стів снідав у себе на кухні, на кріслі за невеликим столиком. Їв приготовану локшину, паралельно розглядаючи зірки крізь VR окуляри. 

— Лайтику, це Бальтазар. Ми тут зібралися, ти скоро?

— Так-так, друже, зараз поїм і лечу до вас.

— Ну все, Єво, схожий відпочинок закінчився. А блін, здається, попереду просто якийсь капець. Макс моєї допомоги для галочки би не просив.

— Справді. Імовірність, що попереду якийсь капець, має дуже гарні шанси на успіх.

— Це твоя ШІ-сатира на ШІ… підбішує. Хоча взагалі непогано. 

— Дякую.

***

Лайт на досвіді швидко змінював налаштування на дисплеях перед собою, готуючи корабель до польоту. Налаштування були досить простими і базовими для пілотів, проте з тією динамікою, як він це робив, виглядало дуже ефектно.

— Полетіли?

— Полетіли, — впевнено вимовив Стів, і винищувач здригнувся, готуючись до стрибка. 

Долаючи час і простір, десь із «паралельного всесвіту» донісся звук відставленої вбік тарілки. 

***

Тиждень шостий.

Лайтнінг по пам'яті нарешті створив свого персонажа: високий, трішки підкачаний чоловік у куртці пілота з короткою зачіскою «канадкою».

— Ну ти довго блін!— одразу ж Привітно зустрів його Іріс в образі бородатого діда в капелюсі чорних окулярах і плащі.

Минуло десь 15 хвилин прогулянки величезною космічною станцією, за які Макс детально пояснив Лайту план і його роль у ньому.

Величезні вікна порожнього орендованого конференцзалу виходили просто на космопорт, де саме стикувався один із найбільших дредноутів, що заповнив собою третину порту. Лайт і Макс розмовляли біля вікон.

— Тобто це все варто зробити за тиждень?

— Марі попрацювала з інфою, і виходить, що лазівка з’явиться лише тоді, коли почнеться оновлення. І буде відкрита до моменту, поки воно не закінчиться. 

— Ти справді віриш, що коли відкриєш двері цього разу, то знайдеш… це?

— Або нічого. І тоді закрию це питання назавжди.

— І що будеш робити далі?

— Ну, я чув про масштабне оновлення у «Світі фермерів». Думаю, засядемо там годин на двісті.

— Та ну, ти серйозно?

— Побачим, побачим. Сподіваюся, за тиждень твоя суперкоманда буде готова. «Койота» доставлять завтра.

— Я глянув — він дофігіща коштує. Звідки в тебе гроші? Позич мені трохи.

— Це все заплановані витрати, кожна копійка порахована. Взагалі, якщо потрібні гроші, можу звести тебе з одними корейцями: вони там фармлять чорно-темно всюди, де тільки можна.

Лайтнінг розсміявся.

— Все, мені час.

— Добре, побачимось. Мабуть, вже після всього розкажеш, що там.

— Удачі, Лайт.

— Тобі теж, Макс.

Макс пішов. Лайт кинув погляд на довгий стіл посеред кімнати, на якому стояла панель, що проектувала голограму невеликого стильного бойового корабля. Проекція світло-синього кольору, десь три метри в довжину, заповнювала простір над столом. Нижче світилася назва і технічні характеристики: «Койот».

***

Тиждень сьомий, день супер-пупер спецоперації.

Малий винищувач стикувався з «Койотом». Шлюзовий люк між кораблями відчинився, і Лайт з Євою увійшли до коридору більшого зорельота.

— Хто ввімкнув Eye of the Tiger? — Лайт глянув на Єву, що ледь помітно хитала головою в ритм музики.

— Вітаємо на борту! — пролунав по всьому кораблю голос Nomi.

— Так-так, схоже, нас раді бачити. Але ти справді хочеш іти до них під цю музику?

— Ага, Кеп.

— А, гаразд, ідемо.

— Хвилина двадцять два, хвилина двадцять три, — віртуозно відрахувала Єва, прямуючи коридором поряд із Лайтом під культовий момент у пісні. — До речі, враховуючи твоїх друзів, мені здається, вони просто зараз записують це, а потім зроблять кліп і показуватимуть тобі у найнезручніші миті, Кеп. 

— Чого куртка раптом стала тригером того, що мене можна дратувати? Кеп?

— Просто настрій такий.

— А стиль готки?

— Теж. Можу змінити, якщо тобі не подобається? У мене на думці зараз щось типу Санта Муерте косморейнджер, плюс повністю перейти на іспанську і матюкатись через слово. Мабуть, багато користі в команді від мене буде. 

— Я уявив. Гадаю, Бальтазар не впізнає і наново буде до тебе клеїтись.

Єва так голосно розсміялася з досить імовірного припущення, що Стіву стало незручно, і він теж почав сміятися. 

— Усе, давай до справи.