Розділ 3

Каріна вийшла з машини, вона побачила будинок.

-Ого, я не очікувала такий великий будинок-сказала вона з подивом в очах.

Будинок і справді був великий, можна навіть сказати величезний.

-Ну, який є такий і є.

Каріна з Сємом пішли додому. Вони зайшли.  Коридору був білий, гарно оформлений і не забагато меблів.

-Відчувай себе як дома, твоя кімната на другому поверсі, там сходи-він показав пальцем наліво.

-Добре, дякую.

-Там в гардеробі є одяг для тебе, якщо не підійде скажи, твоя кімната номер "10".

Каріна зняла взуття та плащ і пішла до сходів оглядаючись, вона піднялася по сходах.

Гарна біла кімната, величезна. В Каріни відпала щелепа. Вона зайшла.

-Вау!

Каріна пішла до гардероба, щоб надіти інший одяг. Мда, він замаленький. Кара пішла до Сєма, щоб сказати про проблему. Сєма вона шукала не довго, він був на кухні, робив чай.

-Сєме, тут таке проблема.

-Що?

-Одяг надто маленький.

Сєм подивився на мене і пішов до своєї кімнати. За пару хвилин він прийшов і дав мені футболку і штани.

-Дякую-Каріна подивилася на одяг.

*Думки*

-Ой, він точно не замаленький, можливо навіть великий.

-Щось сталося?

Сєм вирвав її з думок.

-Та ні, все добре.

Каріна пішла до кімнати, по гарно закручених сходах. Кара зайшла до кімнати і почала переодягатися. Перше вона оділа футболку.

Футболка була голубого кольору з надписом "New York"

-Інтересно, ця футболка реально з Нью-Йорку чи ні?-подумала вона.

Ця футболка більше за неї в три рази! (перебільшення). Потім вона оділа штани, звичайні чорні, спортивні штани, вони підходили Карі і не були такими великими як футболка.

-Каро! Чай готовий.

Каріна відкрила двері і побігла до кухні. Коли вона забігла, то побачила Сєма за столом.

-Я тут-сказала вона віддихавшись. Сєм засміявся.

-Що? я щось не те сказала?

-Тобі підходить моя кофта-сказав він, коли перестав сміятися.

-Вона в тебе XXXL?-запитала Кара.

-Ні, всього-лише XL.

Каріна сіла за стіл і взяла чашку.

-Дякую.

-Будь ласка відповів їй Сєм.

Вона з Сємом почала пити чай.

-Може розкажеж, чому ти тут з валізами?

-Довга історія.

-А в нас вдосталь часу.

Каріна не хотіла розповідати, але вже мусила.

Вона почала казати, але вдруг в неї задзвонив телефон.

-Перемога-подумала вона.

Їй дзвонила сестра.

Я відійду-сказала вона.

Каріна відійшла і взяла трубку від сестри.

-Ало, чому дзвонила?

-Довга історія, але вже не треба. А чому ти трубку не взяла?-тягнула час Кара.

-Мамі допомагала, а телефон в іншій кімнаті був.

-А мама чому не взяла?

-Телефон в іншій кімнаті був.

-Аякже.

-Добре, я маю йти. Пока.

-Пока-Каріна поклала трубку і пішла до Сєма.

-Ну розповідай-заохотив її Сєм.

Каріна розповіла про все, з того дня, коли він був холодний до сьогодні.

-Оу, співчуваю-сказав він на це все.

-Ага, а як тут не співчувати-байдуже відповіла Кара.

Каріна встала і віднесла чашку до раковини, помила і сказала.

-Я піду.

-Добре, йди.. Надобраніч!

-Добраніч.

Каріна пішла спати.

На наступний день.

Каріна встала і дістала свою зубну щітку і косметику, вона пішла в ванну. Вона зробила макіяж, почистили зуби і вийшла. Пізніше вона побачила Сєма.

-Каро... Тобі треба з ним розійтися.

-Так, але я не можу-вона подивилася на нього з такою печаллю.

-Оу, може тебе відвести на роботу?

-Я залюбки скажу "так"-відповіла вона повеселішав.

Сєм пішов до себе в кімнату, щоб переодягтися. За пару хвилин він вийшов з кімнати і побачив, що Каріна вже взута, він взувся, вони вийшли на двір і  сіли в машину.

-Ти до сих пір працюєш в цій нудній кафешці?

-Нудній? Тоді чому ти туда ходиш?-вона лукаво посміхнулася.

-Мамі подобається, а ще ми ходили туда кожен рік, поки я не виріс-в нього промайнула настальгічна посмішка, але одразу зникла-не подобається мені це кафе і все!

-Зрозуміло.

-Добре, ми приїхали

Каріна навіть не помітила як пройшло 20 хвилин. Каріні сподобалося з ним їхати і розмовляти.

-Добре, дякую, що завіз. Бувай.

-Бувай.

Каріні не хотілося з ним прощатися, їй подобається його компанія.

-Каро?-Аріша подивилася на неї питальним поглядом-Хто це був? І чому вночі мені дзвонив Стас і питав чи ти в мене.

В Каріни потепліло на душі.

Стас за неї хвилювався.

-Ау?-Ріша не могла зрозуміти.

-Нічого. Пішли працювати.

Каріна з Рішою пішли на роботу. Каріна сіла за столик, вона взагалі забула, що прийшла працювати.

-Каріна, ти обслужуєш цей столик-вона показала на столик за яким сидів чоловік років сорока.

Каріна оділа форму та пішла до столика.

-Доброго дня, я сьогодні ваша офіціантка. Ви вже обрали, що бажаєте?

-Доброго дня, я тільки зайшов! Підійдіть пізніше-сказав він надто агресивно.

-Добре-стримала себе Каріна.

Каріна відійшла і пішла за п'ять хвилин.

-Ви вже обрали?-запитала Каріна, коли підійшла.

-Так, давайте стейк Рібай, а скільки він коштує?

-Скільки вам треба грам і який ступінь мармурості?

-350 грам, Choice-відповів він.

-350 гривень.

-Ой, ні, не його, він надто дорогий, а бургер дабл?

-450 гривень.

-Чому у вас все таке дороге?-він встав і почав кричати, а потім вдарив... Він вдарив Каріну?

До них підбігла Аріша і адміністратор. Дальше для Каріни все як в тумані, він надто сильно її вдарив. Каріна почала вже все розуміти, коли сиділа на стільчику біля Аріши.