Розділ 3. Директива «Оптимізація»

Наступного ранку, коли Артур Рейн прибув до кабінету, на нього чекав незвичний гість. Замість колеги, з яким можна було б обговорити останні наукові публікації, перед дверима стояв високий, бездоганно одягнений чоловік у сірому костюмі, що ідеально зливався з кольором стін. Його обличчя було позбавлене будь-яких емоцій, а погляд — холодний і пронизливий. Це був пан Ворд, представник Департаменту Глобальної Оптимізації — організації Всесвітнього Керівництва, чия назва викликала в Артура лише гірку посмішку.

— Докторе Рейн, я прийшов повідомити вам про нову директиву, — голос Ворда звучав монотонно, мов запис автоінформатора. — Проєкт «Зоряний Вітер» визнано нерентабельним. Його діяльність не відповідає поточним пріоритетам Глобальної Оптимізації. Відсьогодні всі роботи припиняються. Обладнання підлягає демонтажу, а дані — архівуванню з подальшою утилізацією.

Він простягнув Артуру тонкий планшет, де світився офіційний документ із цифровою печаткою.

Артур відчув, як у жилах закипає лють:

— Нерентабельним? Пане Ворд, ми на порозі відкриття, яке здатне змінити майбутнє людства! Ми виявили аномалії, що вказують на можливість...

— Докторе Рейн, — Ворд підняв руку, перебиваючи його, — майбутнє людства — це стабільність, ефективність і повний контроль над ресурсами. Ваші «аномалії» не приносять негайної користі, не підвищують показників і не сприяють зниженню споживання. Вони є фактором, що відволікає. Наша планета потребує оптимізації, а не мрій про далекі світи.

У його словах не було злості — лише холодна, беззаперечна логіка системи, яка поступово поглинала все довкола.

— Але ж космос... це наша єдина надія! Біосфера гине, ми задихаємося у власних відходах! — Артур відчайдушно намагався достукатися до людини перед собою, але бачив лише порожнечу.

— Ваші емоційні аргументи не мають ваги, докторе. Рішення прийнято. У вас є двадцять чотири години, щоб забезпечити повне відключення всіх систем. Будь-який саботаж буде розцінено як державну зраду.

З цими словами Ворд розвернувся й безшумно зник у коридорі, залишивши Артура наодинці з розбитими мріями та відчуттям безсилля.

Оді, який спостерігав за всім через приховані мікрофони та камери, звернувся до науковця:

— Докторе Рейн, аналіз мовних патернів пана Ворда показує повну відсутність емоційного забарвлення. Його лексикон обмежений термінами, пов’язаними з економічною ефективністю та контролем. Це типовий прояв функціонера, повністю інтегрованого в систему Глобальної Оптимізації. Моя оцінка: ваші аргументи були марними.

У голосі ШІ прозвучала несподівана нотка співчуття — або ж імітація була настільки досконалою, що її неможливо було відрізнити від справжньої емоції.

Артур важко опустився в крісло:

— Я знаю, Оді. Я знаю... Вони знищують усе, що робить нас людьми: мрії, надії, прагнення до невідомого. Залишають лише... оптимізацію.

Він подивився на екран, де мерехтіли дані про далекі зоряні системи та потенційно придатні для життя планети.

— Але ми не здамося, Оді. Не сьогодні.

В його очах знову загорілася іскра — іскра опору, яка не згасла навіть під тиском тотального контролю.