Зважаючи на взаємне бажання добросусідських відносин…

ІНГВАР

Та як він сміє, після всього, що накоїв, вимагати собі ще й Мону?

-  Так. - почувся твердий голос Її Величності. Владою, даною мені, оголошую принца Довгого Королівства і баронесу Мону чоловіком і дружиною. Тепер у вас спільні володіння і титули, і ви будете разом, поки смерть не розлучить вас.

- Ми так не домовлялися! - мало не закричав я, почувши, як вражено ахнула Мона.

- Дещо коротко, зате по суті. - засміявся принц. - Тож ви, Ваша Величність, підтвердили, що моє Довге Королівство тепер замкнуло коло навколо Трояндової Імперії. І оскільки ви у повній моїй владі, то чи не передасте мені ваш красивий вінець? Я знаю, що передати його можна лише добровільно. Але насправді я можу просто знести з чарівних плечей вашу красиву голову. І тоді мені не буде потрібний ніякий вінець. Влада і так перейде до мене, чи не так?

Її Величність Ружена стенула плечима, що було порушенням етикету, але якнайбільше відповідало моментові.

- Чи відомо шановному принцові, що вінець вимагає від того, хто його носить, справедливості й не терпить беззаконня? І головне - він не опікується долею однієї людини, він налаштований виключно на благо Трояндової Імперії, над якою, як нам сьогодні повідомили мандрівники і повноважні посли, тепер ніколи не заходить сонце. Кітонська Імперія прийняла наш протекторат. Про що я вам з радістю і сповіщаю.

- Це радісна звістка, ваша величність. Але не тягніть час. Не допоможе. Ваш чоловік не може сюди пробитись уже пів години. Як і чоловік принцеси в зеленому. Відданий мені некромант гарно зачарував замок. Тепер при спробі зламати закляття загинуть всі, хто знаходиться в замку. Власне це з них і бере силу закляття. Якщо ви не хочете одномоментної смерті цвіту аристократії Трояндової Імперії та володарів сусідніх країн, краще поспішіть.

- Як скажете. - холодно відповіла Її Величність. - заради  гуманності й для торжества справедливості я передаю вінець вам. 

І Її Величність зробила нечуване - легким рухом зняла Вінець і передала його в руки принца довгого королівства.

Її мармурове чоло було гладеньке і біле. Без жодної подряпини. 

А це означало одне - вінець не побачив в її діях нічого беззаконного або противного інтересам Імперії.

Але на всяк випадок я закрив собою Мону і Жабку, які, здавалося, навіть дихати перестали. 

- Не треба боятися, баронесо. Чи то пак принцесо. Повз мене цей негідник і убивця не пройде.

- Я не боюся. - невлад сказала принцеса Жабка. А Мона, відсьогодні законна дружина узурпатора, нічого не сказала. Але її презирство відчувалося так само ясно, ніби вона про це кричала на весь світ.

Що ж. Я це заслужив. Але …

Але всі знову дивилися тільки на її величність

- Я мушу поставити вам кілька питань перед свідками, принце.

- Я не принц, Ваша Величність. - пихато перебив її цей поганець. - Я імператор, раз у мене на голові вінець. Чине так?

- Це треба питати геральдистів, Ваша Світлість. А я питаю вас.  Як ви накажете, перебуваючи в ролі імператора, вчинити з тим, хто вбивав своїх жінок і їхніх батьків, примушував до шлюбу з собою тих, хто шлюбу не бажали, і чинив всі інші беззаконня, про які ви знаєте краще за мене?

- Я нічого не вважаю за потрібне наказувати з цього приводу. - почав було принц і одразу схопився за голову. 

Ще б пак. Шипи живого Вінця - охоронця Імперії - прийшли в дію.

- Добре, я спитаю інакше. - продовжила Її величність Ружена. - Що велить в цьому випадку закон,бо ви тепер самі і є живий закон,принце.

Узурпатор стиснув щелепи. Він був дуже сильною людиною. І вмів терпіти біль,якщо треба. 

Але  вінець теж був не ніжна ромашка.

- Ззаа зззакооономмм винуватця треба обезголовити, четвертувати й  віддати його майно в казну. - насилу визнав принц.

- А якщо він має сім’ю, яка не заплямувала себе участю у зрадах і беззаконні? - ввічливо питала далі Її Величність.

- То на розгляд судді. - крізь зуби проказав принц, який зрозумів, що за правильні відповіді вінець не карає, і помітно збадьорився. - Суддя може на свій розсуд або передати майно  державі, або найближчому родичу, або родичам.

Її Величність кивнула. 

- І до вас, принце, певно уже дійшла звістка, що ваш батько, давній друг Трояндової Імперії, вчора необережно прогулювався по зубцях башти королівського замку і впав з великої висоти. В результаті чого королівство мало не осиротіло, але ж є ви - єдиний спадкоємець. І тепер все в порядку?

- Так, я звісно в курсі. - самовдоволено проказав принц. Ізнову йому нічого за це не було.

- І тепер ви заочно вступили у шлюб. Тобто ваша єдина родичка - ваша дружина.

- Не зовсім. - уточнив узурпатор. - У мене ще є кузина, абатиса монастиря Кармеліток.

- Мої співчуття. - холодно проказала Її Величність. - Але у вас більше немає кузини абатиси. Вона не далі як вчора щось з'їла. Якийсь гостинець від родича. Видно в дорозі він зіпсувався. Тож абатиса скоропостижно залишила цю юдоль сліз і з учора перебуває на небесах.  

Принц кивнув, не виявивши найменшого смутку при цій звістці.

- Тобто законна дружина все ж-таки насправді ваша  єдина родичка. І лише вона має наслідувати після вас володіння й титул? уточнила Її Величність явно для свідків.

- Мала б, якби я представ перед судом і таке було б рішення судді. - презирливо засміявся принц. Тобто король. Тобто негідник. 

- За дивним збігом обставин, на момент щорічної відпустки Верховного Судді Імперії я виконую його обов’язки. - повідомила і приємно посміхнулась Її Величність. - Оскільки ви досить точно зацитували нам закони Довгого Королівства, і вони практично не відрізняються в цьому пункті  від Імперських, то мій вирок - винний. Тобто ви винні. Чи ви маєте щось сказати у своє виправдання, принце? 

- Я зараз не казатиму, а діятиму! - закричав принц і потягся рукою до кинджала, але Вінець звісно випустив шипи й по лобі поганця уже потекли перші, ще тонкі цівки крові.