Карина вийшла в коридор, щоб вдихнути на повни груди.
Їй треба було кілька ковтків повітря. Тіло згадало, що вона жива. І що вона вагітна. І що в неї зараз нерви не залізні.
Вона пішла далі коридором до виходу— і назустріч вели Юлю.
Юля була в наручниках. Дороге пальто, укладка вже з’їхала, очі бігали. Її акторка прокинулася миттєво, як завжди, коли треба врятувати себе.
— Ти ж мала здохнути! - виплюнула Юля. - Ти все життя все забираєш! Все! Навіть зараз!
Оперативник потягнув її вперед, але Юля ще встигла кинути:
— Думаєш, тебе будуть любити? Думаєш, він тебе любив? Він…
Карина подивилася на неї коротко.
— Юлю,що конкретно "твоє" я забрала? - сказала вона рівно, чекаючи відповіді. Юля мовчала, думаючи, що сказати. Та відповіді, звісно не було.
-- Ти хотіла мого життя. Отримала мою реальність.
Юля засичала:
— Я була твоєю подругою!
— Ні, - відповіла Карина. - Ти була моєю помилкою, яка хотіла мого життя. І все одно не дотягнула.
Юля крикнула вже зліше:
— Ти сука! Ти тепер королева?!
Карина ледь усміхнулася.
— Тепер у тебе буде своя сцена, Подружко. За ґратами. Там кричи скільки хочеш. Там це люблять.
Юлю перекосило. Вона рвонулася, але її зупинили одразу й повели далі. Юля кричала услід, плювала словами, як отрутою.
Карина пішла. Не озиралася. Вона відчула сильну втому. Та й хотіла вона бути в іншому місці.
Олег вийшов слідом. Він глянув на телефон і завмер.
«Дем’ян Ришков - мертвий. Повісився в камері. Офіційно - сам».
Олег прочитав двічі. Потім вимкнув екран.
Карина побачила, як він стиснув щелепу.
— Це погано, - сказав Олег тихо. - Він був мостом. Через нього можна було дістати вище. Тепер мосту нема.
Карина нічого не відповіла. Вона й так розуміла, що хтось чистить сліди. Хтось зникає в системі. Хтось лишає крайніх.
— Радник? - спитала вона коротко.
Олег кивнув.
— Його немає. І не буде. Нам залишили тих, кого можна посадити. А решта - тінь.
Карина вдихнула. І сказала тільки одне:
— Їдемо до Мирона.
Дякую кожному читачеві♥️.