***

Телефон Мирона завібрував. Він глянув на екран.

— Олег.

Мирон увімкнув гучний.

— Слухаю, - сказав Олег. Без привітань. - У нас завтра точка входу. Пакет готовий. Скажу чесно, ми все прорахували і підготували, але ми не можемо бути впевненими. Як і сьогодні…

Пауза.

— Карина, ти зі мною?

— Я тут.

— Слухай уважно. Завтра ти з’являєшся. Ти з’являєшся з документами.

Олег говорив чітко, як у суді:

— Статус потерпілої. Статус свідка. Медичні підтвердження. Заява. Порядок дій.

— Твої слова - короткі по суті. Без емоційних монологів. - сказав він. -  Питання - тільки через мене.

Карина глянула на Ольгу. Та кивнула, що  зрозуміла

— Одяг вам привезли, - продовжив Олег. - Зачіска, макіяж - завтра на місці. Не вдома. Не по дорозі.

— І ще. Завтра вони спробують зірвати все це силою. Якщо не зможуть закрити юридично - полізуть руками і не так як сьогодні.

— Вони полізуть, - сказала Карина. - Це їхній стиль.

— Саме так, - коротко відповів Олег. - Тому сьогодні ви відпочиваєте настільки, наскільки можете. І завтра - без самодіяльності.

Пауза.

— Мирон, ти як?

Мирон подивився на Карину на секунду.

— Нормально.

— Тримайся, - сказав Олег. - Завтра може бути гаряче. Можливо, тебе треба замінити? Подумайте.

І вже тихіше:

— Карина. Я знаю, що ти вмієш бути холодною. Завтра будь ще холоднішою. Це рятує.

— Я зрозуміла. Ви теж відпочиньте.

— Працюємо, — сказав Олег. — Я на зв’язку. А післязавтра висплюсь. Якщо доживу і не захочу когось прибити.

Зв’язок обірвався.

Кімната стала тихою. Ігор нервово повів плечем.

— Він говорить відпочивайте, як людина, яка сама не відпочивала з часів мого диплома.

— Не жартуй, - сказав Сергій. - Завтра жартів не буде.

Карина глянула на всіх одразу.

— Розкладаємо ролі. Ольга - зі мною. Сергій - периметр. Ігор - ти без геройства. Якщо тобі захочеться «влізти» - згадуй, що в нас є план і він дорожчий за твої нерви.

Ігор підняв руки.

— Прийняв. Я взагалі люблю жити.    

Ольга перевела погляд на Мирона.

— Тобі треба спокій. Хоч декілька годин.

— Потім, - відрізав Мирон.

Карина подивилася на нього.

— Зараз, будь ласка.

Мирон хотів сперечатися, але здався. Не тому, що слабкий. Тому що почув у її голосі щось нове. Не наказ, а прохання.

Ольга вивела Ігоря на кухню для перевірити ще раз матеріалів. Сергій лишився біля дверей.

Мирон і Карина залишилися в кімнаті.