35

Перехід у полювання.

Карина прокинулася від того, що її знудило. Підвелася й затиснула рот долонею. Швидко побігла до ванної кімнати.

Мирон піднявся миттєво. Опинився поруч, притримав її за плече, іншою рукою прибрав пасмо волосся.

— Дихай. Повільно, - сказав він стурбовано.

Карина кивнула. Її знудило вдруге - вже слабше. Вона витерла губи тильною стороною руки й криво всміхнулась.

— Красиво живу… - прошепотіла. - Вчора мене хотіли вбити. Сьогодні мене вбиває тіло.

Мирон видихнув крізь ніс - майже сміх, тільки без веселості. Пішов на кухню, приніс воду.

— Пий. Маленькими ковтками.

Карина зробила ковток. Нудота відступила, а злість лишилась на місці - як мітка. Вона дивилась на Мирона й думала, що цей чоловік уміє робити прості речі так, ніби вони рятують життя. Може, тому і рятують.

Він стояв поруч у футболці, волосся розкуйовджене, очі ясні, як у людей, що звикли не вмовляти світ, а працювати з ним.

Карина хотіла сказати щось колюче, щоб не розсипатися. Але Мирон сам нахилився й коротко торкнувся губами її скроні.

Телефон завібрував на тумбі. Мирон глянув — і в ньому одразу зібралося все.

— Олег.

Карина сіла на край ліжка, підтягнула плед на плечі. Вона ненавиділа, коли відчуває себе слабкою і тіло зраджує..

Мирон увімкнув гучний.

— Є новий ключ, - сказав Олег без привітань. - Не повторюю вчорашнє. Та посередник активував рух по реєстрах і експертизах сьогодні зранку. Вже.

Карина зробила ще ковток води й сухо сказала:

— Тобто їм треба я. Жива. І бажано без права голосу.

Олег мовчав секунду - значить, саме так.

— Так. І ще: до вас зараз приїде людина. Жінка. Охоронниця. Для Карини. Мироне, ти її одобрив раніше, приймеш.

— Прийму, — відповів Мирон коротко.

Карина нахилила голову і подивилася здивовано на Мирона:

— Олег, уточнення. Вона мене охоронятиме чи перевірятиме, чи я не втекла від твоєї юридичної арифметики?

Олег видихнув :

— Охоронятиме. І так, Карина: ти не зникаєш «назавжди». Ти просто чекаєш правильного моменту. Все. Працюємо.

Зв’язок обірвався.

У кімнаті стало тихо.