Життя відьомське. Розділ четвертий.

ЖИТТЯ ВІДЬОМСЬКЕ.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ.
Кожна фізично здорова людина має п'ять відчуттів: зір, слух, смак , нюх, дотик.
А у найбільш проапгрейджених громадян є ще й шосте.
Інтуіція.
Скількі відчуттів у кота, наука достеменно не  відає.
Але те, що їх не шість, це точно.
Не знав про їх  кількість і пан Лимар, до того як став чотиролапим та пухнастим.
Втім, отримати нові відчуття виявилося набагато легшою справою, ніж навчитися ними користуватися.
Наприклад, як з'ясувалося з часом, непевний шум у голові та стрімки перепади емоцій виявилися не симптомами якоїсь невиліковної кошачої хвороби, а проявом телепатії.
Так, так...
Пухнасті улюбленці дітей та домогосподарок спілкуються один з одним не нявчанням, та іншими звуковими сигналами, а ща допомогою думок.
Але про це знають лише самі коти, пан Лимар, деякі чаклуни та відьми, а тепер ще й ви.
Втім, дізнатися та розібратися зовсім різні речі.
А курсів "Як за два тижні оволодіти кошачою телепатією" пан Лимар не закінчував, через їх відсутність.
Доводилося до всього доходити власним розумом.
Спочатку справа йшла зі скрипом, головним болем та періодами повного розчарування.
Лимар відчував, що коти, яких він зустрічав на вулицях міста, намагаються з ним спілкуватися, але тільки цим розумінням справа й обмежувалась.
Потім він навчився розрізняти їх емоції.
Цікаво, що емоції котів були більш зрозумілими та стійкими, ніж емоційний стан кішок.
Схоже, в цьому чотиролапі красуні не надто сильно відрізнялися від людських представниць чарівної статі.
Жінка завжди жінка, вирішив пан Лимар, незалежно від того, має вона хвоста чи ні.
А потім він зустрів Її.
Королеву кошачого світу.
Найспокусливішу та найзагадковішу з усіх жінок, як у людській, так і кошачій подобі.
Втілення його мрій та фантазій.
Її звали Багіра.
***
Першою перепоною, яка трапилась на його собачо-шаманському шляху, став процес медитації.
Бо що таке медитація по-шаманські.
Це вам не застигло-сфінксовий спокій йогів, з концентрацією на власному диханні.
Шаман це стихія, танок і ритм!
Головне - ритм!
Саме задля цього і використовує шаман свій бубен, крутячись по колу та час від часу завдаючи ритм своїм кружлянням.
Гоп, гоп, гоп!
Голова йде обертом.
Світ втрачає реальність.
Кордони світів стають ілюзорними.
Танцюй, шамане!
Це твій час!
Твоя гра з Вічністю!
Твій танок Шиви!
І спалахують зорі інших світів...
І холод Безмежжя зустрічає гостя з Землі крижаним подихом.
І йде шаман у своєму танці по дорозі , яка пролягає за межами Часу та Простору, відчуваючи себе напівбогом.
Але...
Що робити, коли традиційна шаманська медитація неможлива?
І питання навіть не в тому, де дістати справжній шаманський бубен, а в тому, як, до біса, його втримати псячими лапами?!
Відповіді на це бурят не мав.
А тому вирішив спробувати інші, не традиційні методи входження в медитаційний транс.
Йогівські витребеньки тут не годилися.
Хто його знає, де взагалі у собаки знаходяться чакри, та чи є у них третє око.
Спроби с самогіпнозом також закінчилися невдачею.
Чому так, Ангаадх здогадався не одразу.
Лише згодом докумекав, що навіювання діє лише на розвинутий інтелект, а якщо його нинішній мозок навіть читання засвоїти не може, то що вже балакати про гіпноз.
Не в коня корм, не по розміру шапка.
Ситуація потребувала якогось нестандартного ноу-хау.
Ангаадх мав стати винахідником системи медитації для собак.
І він ним став.
Цілком випадково.
Споглядаючи за дурнуватим сенбернаром з сусіднього під'їзду, який одного разу так захопився погонею за власним хвостом, що впав в стан близький до трансу і не міг зупинитися допоки не втомився та не впав, жалюгідно хекаючи та розкидавши в боки всі чотири лапи.
Звісно з позицій класичних шаманських медитацій це виглядало дещо дивно, м'яко кажучи, але заради результату Ангаадх був готовим на все.
Навіть виглядіти повним дурнем, одного рівня з тим самим сенбернаром.
Перша спроба закінчилася фіаско.
Окрім утоми та тремтіння у м'язах, шаман нічого не отримав.
Але не здався і через лінь знову повторив цей дивний ритуал.
І, о диво!
На якусь мить йому здалося, що, кружляючи по колу в безкінечній гонитві за власним хвостом, він відчув щось схоже на те, що відчував під час своєї першої шаманської медитації під керівництвом дідуся Бадми.
Якийсь легенький струм, що біжить попід шкірою, немов дотик Потойбіччя.
Хто ти, людино?
Навіщо шукаєшь стежку в Невідоме?
Шукаю, бо маю право.
Це мій шлях.
Моя доля.
Мій вибір.
А що зараз маю такий дещо дивний вигляд, так це тимчасово.
Втім, Астрал ніколи не цікавила матеріальна складова мандрівників, які йшли до нього.
Лише їх дух.
А дух Ангаадха завжди був духом шамана.
Бо шаманами, як і відьмами, не стають.
Ними  народжуються.
І те, що нині вимагав від Вищіх Сил Ангаадх, він вимагав за правом крові, правом народження.
Його заклик був почутий.
Його бажання мало право на реалізацію.
Але...
Була одна умова, яку шаман мав виконати.
Цією умовою було...