26.

- Люба моя пані, так радісно знову бачити вас у гарному настрої! – щебетала Марія, доки Яринка вправно замішувала тісто.

Після вчорашньої розмови з Адамом, вона раптом зрозуміла, чому Яворський настільки замкнутий та холодний із нею. Насправді, у тому, що Орест зраджує є частково і її провина! Адже, що вона зробила для їхнього спільного щастя? Абсолютно нічого! Все, що Яринка досі вивчала, було лише для її майбутнього. Дорогий одяг, прикраси, житло дав їй Яворський. Навіть робота, котру вона намагалася виконувати, це лише спосіб повернути борг. Тож, якщо дівчина дійсно хоче створити справжню сім’ю, їй доведеться прикласти куди як більше зусиль!

- Просто, я вирішила відпустити минуле, перестати себе жаліти та, врешті, стати щасливою, - посміхнулася Яринка, втираючи спітніле чоло. – І все ж розумію, шлях до щастя не близький, тож почнемо з пирога, а там видно буде!..

Робота йшла справно і легко, аж доки на порозі невеличкої кухні не з’явився Адам.

- Пані Ярино, - як завше, стримано, проголосив чоловік, - до вас прийшла пані Качинська!

- Ельвіра? – здивувалася дівчина, втираючи брудні долоні рушником. – Що їй потрібно від мене?

- Мені про це невідомо, - знизав плечима управитель. Та за мить все ж додав: - Зізнатися, вигляд вона має схвильований…

Всередині одразу ж зародилося неприємне передчуття. Що може бути потрібно коханці її чоловіка? Так, Ельвіра  швидше за все ще не знає, що Яринка бачила їх із Орестом, але ж і совість хоч якусь потрібно мати! Невже тутешнім панянкам невідоме почуття провини?.. Вранішній настрій швидко псувався, та рішучість будь що дати відсіч нахабній молодиці лише посилювалася!

Жінка очікувала на Яринку в передпокої. Бліда, наче мрець, вона нетерпеливо міряла кімнату кроками. Від вчорашньої красуні залишилася лише тінь. Під очима синці, наче вона всю ніч проплакала, вуста порепалися і місцями кровоточать, а пальці судомно перебирають мереживну хустинку. Навіть розкішна сукня не приховувала жалюгідного стану, у якому знаходилася гостя.

- Пані Ельвіро, - покликала Яринка. Злість, яка досі кипіла в дівочому серці раптом розвіялася, змінюючись хвилюванням. Що ж такого могло трапитися, аби найбільша модниця столиці перетворилася на ОЦЕ? Невже щось із Орестом? Адже він так і не повернувся додому… - Ви хотіли мене бачити?..

- Яринко! – кинулася до Яворської гостя, міцно хапаючи її за руки та притягуючи до себе. З ясних очей градом покотилися сльози. – Яринко, я благаю тебе, допоможи!.. Благаю!..

- Не розумію... – задихнулася від тривоги. – Заспокойтеся нарешті і поясніть, що трапилося!

Кивнувши Адаму, аби залишив їх наодинці, Яринка провела жінку до найближчої отоманки. Страх уже стискав її горло у своїх лещатах, проте піддаватися паніці було зарано! Схлипнувши і заледве не втрачаючи свідомість, Ельвіра тремтячим голосом прошепотіла:

- Орест мене покинув…

- Що?.. – отетеріла дівчина.

- Так-так, це звучить дивно, - відвела погляд суперниця, - адже він одружений і  все таке… Але ж серцю не накажеш! Орест повернувся до мене незабаром після вашого одруження. Я вже й не сподівалася!.. Спочатку нічого не було, не подумай! Я не збиралася відбивати у тебе чоловіка… Але дуже швидко ми зрозуміли, що більше не можемо одне без одного, тож я запропонувала йому розлучитися…

Яринка слухала і відчувала, як її мрії одна за одною розлітаються на друзки, болячи дряпаючи зранене серце. Кров геть відхлинула від обличчя, перетворюючи Яворську на живу фарфорову ляльку, а кінцівки німіли, відбираючи останню можливість втекти від усього!

- І це була моя найбільша помилка!.. – продовжувала схлипувати нещасна коханка, навіть не помічаючи змін, що відбувалися з бідною дівчиною. – А коли вчора я йому сказала що ношу під серцем наше немовля… Він просто оскаженів! Покинув мене одну і наказав будь-яким способом позбутися дитини!.. Яринко, благаю, допоможи!..

- Он як… - прохрипіла не своїм голосом, незрячими очима вдивляючись в нікуди.

- Орест ніколи не прийме позашлюбну дитину, - продовжувала жінка. Наполегливий голос щораз настирливіше проривався крізь пелену, що накрила її свідомість. – А я не зможу її позбутися!.. Тому в нас лише один вихід із ситуації: ви повинні розлучитися! Тоді Орест одружиться зі мною і його сім’я нарешті отримає такого довгоочікуваного спадкоємця… Тим паче, всім відомо, ваш шлюб звичайна фікція!.. Сподіваюся, ти приймеш вірне рішення. Дякую, люба! Я вже побіжу. Бувай!

Стиснувши льодяні долоні, Ельвіра швидко зникла, наче її й не було. Лише двері голосно гримнули, відрізаючи Яринку не лише від зовнішнього світу, а й від марних сподівань.

***

Додому повертався злий, наче демон! Нічого нового від Даміана він не почув, адже любий братик ще й не на таке здатен, але його надмірна обізнаність в деяких справах насторожувала! Звідки іще йому може бути відомо про фіктивність шлюбу, якщо не від самої Яринки?..

- Оресте! – звабливо посміхнувшись, випурхнула просто із його будинку колишня коханка. Виглядала вона дивно, проте настрій мала явно відмінний. – Любчику, ти справжній чарівник! Лиш згадала про тебе, а ти вже тут як тут!..

- Ельвіро, - схопив жінку за гострий лікоть, - що ти тут робиш?