19.

Якщо досі бойовик сподівався приховати від родини свої домовленості з Яринкою, то тепер Орест зрозумів – все марно! Хто-хто, а пані Анна витягне з нього не лише все, що забажає, а й саму душу. І воно не дивно, адже хто б що не думав,  саме в її тендітних жіночих руках уже пів століття знаходяться одна з найбільших солевидобувних компаній країни. Навіть покійний чоловік не смів їй перечити, адже сім’я завжди була для неї на першому місці!

- Все складно! – втомлено зітхнув Орест, жестом пропонуючи бабусі присісти на диван в кутку кімнати. Підібрати правильні слова, аби його історія не виглядала настільки паскудно, було важко. – Я все розповім, якщо ця розмова залишиться лише між нами!..

- За кого  ти мене маєш? – обурилася жінка, тим не менш, слідуючи за онуком. – Оресте, невже ти знову вляпався в якусь ганебну історію, та ще й Ярину у все це втягнув?

В ясному погляді промайнула неприхована тривога.

Бойовик лише криво всміхнувся. Незважаючи на вік, здібності бабусі все ще залишалися на висоті!

- Вас, як і раніше, неможливо обвести навколо пальця, - зауважив Яворський, нарешті приймаючи неминуче. Йому таки доведеться в усьому зізнатися!

***

Гучний передзвін дверних дзвіночків розірвав напружену тишу в будинку.

- Адаме! – весело посміхнувся гість, коли управитель нарешті відчинив важкі вхідні двері. – Ти, як завше, на висоті!.. Як Марія? Сподіваюся, я втрапив саме вчасно, щоб посмакувати її неймовірним штруделем! Обожнюю її випічку… Як пані Ярина? Чув, вона постраждала… Певно, їй дуже самотньо, піду, привітаюся!..

Потік швидких не пов’язаних між собою реплік ніяк не закінчувався, не залишаючи управителю можливості хоч щось відповісти. Скинувши плащ на руки слузі, Даніель поспішив нагору. Він збирався вже ступити на східці, коли Адам його таки зупинив:

- Пані Ярина відпочивають і сьогодні нікого не прийматимуть!.. Але, - попередив готові було зірватися з вуст гостя обурення, - ви можете виказати свої співчуття господареві. Пан Орест зараз у своєму кабінеті…

Завмерши на мить з абсолютно непроникним обличчям, гість з відчутним невдоволенням повернув в інший бік.

- Отже, мій любий братик повернувся додому, - задумливо пробурмотів він. – Що ж, зайду, привітаюся!.. Проводжати не потрібно, сам дійду!

Вигукнув похапцем і поспішив у потрібному напрямку. Адам лише невдоволено прослідкував за чоловіком стурбованим поглядом. Було щось у цьому паничеві, що ніяк не дозволяло управителю розслабитися!

Кабінет віднайшовся швидко, адже з його глибини долинав спокійний голос Ореста. Цікаво, з ким він розмовляє?.. Даміан уже хотів було постукати, коли почув ім’я Яринки.

- Невже у нашої красуні є якісь таємниці? – прошепотів, припадаючи вухом до дверей. Серце шалено гепало в грудях у солодкому передчутті!

«Тобто, ти хочеш сказати, що ваш із Яринкою шлюб, чистої води фікція? – обурено вигукнула пані Анна. – Але… як же так?.. Ні! Я не вірю! Моя магія ще ніколи мене не підводила…»

«Впевнений, вся справа у проклятті, - відповів Орест. – Воно впливає на розум, ось чому здається, наче мої почуття справжні…»

«Ні ж бо, любий, - емоційно заперечила бабуся. – Ти помиляєшся! Не існує такого прокляття, яке змусило б когось закохатися. Це неможливо! Це нонсенс!..»

«І тим не менш, - важко видихнув бойовик, - це правда! Наш шлюб із Яринкою не завершений і вона має повне право в будь який момент вимагати розлучення…  Як тільки це станеться, я її відпущу.»

В кімнаті запанувала напружена тиша, лиш тихе шурхотіння жіночої сукні колихало намагнічене повітря. Даміан натужно проковтнув в’язку слину, заледве не зливаючись з дверима в єдине ціле.

«Ти не повинен її відпускати! – нарешті відповіла пані Анна, зупиняючись. – Ця дівчинка створена для тебе, інакше відьомське прокляття нізащо б вас не звело…»

«Це неможливо…» - заперечив Яворський.

«Оресте, послухай! Роби що хочеш, але змусь її тебе покохати! Прив’яжи до себе усім, чим тільки зможеш, бо якщо ні, боюся, наслідки будуть жахливими! І я зараз не про твоє розбите серце та розтоптане его. Впевнена, без неї та вашої спільної дитини, магічна гілка нашого роду може перерватися назавжди!»

Смикнувшись, наче від ляпаса, Даміан гірко всміхнувся і пішов геть. Він почув достатньо, аби зробити правильні висновки!

***

До ранку вона ще так-сяк пролежала у ліжку. Та як тільки в будинку почувся рух, Яринка швидко відкинула покривало і спробувала сповзти з ліжка. Від різкого руху голова запаморочилася, а до горла підступила гіркота. Надто різко сіла!

Проте здаватися дівчина не збиралася. Перечекавши напад, Яринка повільно спустила пошкоджену ногу на підлогу. Наче нічого… Але як тільки вона спробувала встати, суглоб одразу ж відізвався різким болем. Аж в очах потемніло! Приглушено скрикнувши, дівчина в розпачі опустилася на ліжко. Самотужки з кімнати їй не вибратися!

- Хоч би палицю залишили! – обурилася сама до себе. – Та де там? Без мене справляться!.. А мені як бути? Не можу ж я весь час боки відлежувати, доки інші працюють!..