15.

Все змінилося! Якщо досі Яринка відчувала себе в цьому будинку, нехай не господинею, але й не чужою, то тепер… Вона продовжувала навчатися, як і раніше, вела господарство разом із Адамом, ходила на ринок з Марією, проте нутром відчувала себе зайвою.

Орест повністю зник з її життя, з’являючись у власному будинку лиш зрідка і повністю ігноруючи дружину. Декілька разів Яринка намагалася з ним поговорити, та все марно! Чоловік відмахувався справами чи втомою, навіть на мить не зводячи на неї обпікаючого чорного погляду.

- Пані Ярино, - звернувся якось Адам, коли останні заняття того дня нарешті скінчилися, - можливо, ви будете такі ласкаві прогулятися зі мною?

Дівчина здивовано поглянула на управителя.

- Потрібно дещо купити для обідньої зали, - продовжив Адам, ігноруючи мовчазне запитання, - і я був би вельми вдячний, якби ви мені допомогли!

- Адаме, я… - хотіла було відмовитися господиня, та її вже ніхто не слухав.

- Чекатиму вас біла дверей через п’ятнадцять хвилин! – і вийшов, наче нічого й не сталося. Яринці залишилося лиш підкоритися.

День видався на диво теплим та сонячним. Зима добігала до свого кінця і вже зовсім скоро все оживе, наповниться співом птахів, пахощами квітів і свіжої землі. Там, вдома, оратимуть поля, сіятимуть золоту пшеницю, радітимуть кожному теплому промінчику… А тут? Що чекатиме на Яринку тут, за кам’яними мурами столиці?

Не дивлячись на відсутність будь якого бажання, Адам водив господиню з крамниці до крамниці, показуючи їй справжні скарби: дорогі скатертини, мереживні серветки, срібні столові прибори та підсвічники. Краса неймовірна! От тільки нічого з цього дівчину так і не зачепило…

- Кого я бачу? – почувся наче б то знайомий голос, коли вони вкотре полишали крамницю з порожніми руками. – Пані Ярино, чи це ви?

Підвівши погляд, дівчина впізнала у столичному щиглеві блондина з балкону.

- Добридень, пане… - хотіла привітатися, та ім’я пригадати не змогла.

- Пробачте, минулого разу я не встиг вам представитися! Даміан Яворський, - вклонився чоловік, шокуючи Яринку. – Орест не розповідав про мене?

- Боюся, що ні… - невпевнено похитала головою дівчина, ніяковіючи під пронизливим обпікаючим поглядом сірих очей, що наче обмацував кожен клаптик її тіла.

- Я його молодший брат! – весело посміхнувся співрозмовник. – Ми не надто дружні, тож я абсолютно не здивований такою поведінкою. А що ви тут робите? Вирішили прогулятися?

Перевівши погляд на мовчазного Адама, дівчина спробувала себе опанувати. Не гоже пані Яворській так себе поводити!

- Я вирішила дещо придбати для будинку, - посміхнулася більш впевнено. – Адам мені допомагає.

Замислившись на мить, Яворський-молодший швидко прилаштувався поруч.

- Тоді, сподіваюся, ви не будете проти, якщо я складу вам компанію! – безапеляційно заявив. – Орест повний дурень, якщо відпускає таку вродливу дружину одну, без нагляду, у місто!

- Але ж я не одна… - спробувала заперечити дівчина. Та де там? Її слова просто проігнорували. І без того важкий день перетворився на справжню каторгу. Добре, хоч Орест нічого не знає! Здається, відносини у них із братом дійсно кепські…

***

Додому повернувся раніше звичного страшенно стомлений і злий! Останнім часом прокляття все більше себе проявляло, посилюючи й без того нестерпне бажання, опиратися якому вдавалося лише за допомогою важких тренувань і роботи. Тож не дивно, що побачивши у власному будинку непроханого гостя, чоловік нарешті зірвався!

- Що він тут робить? – поцікавився Яворський у спантеличеного Адама, котрий відчинив йому двері.

- Пан Даміан супроводжував пані у місті… - тільки й встиг відповісти управитель, перш ніж Орест розлюченим звіром влетів до кімнати.

Яринка якраз передавала капелюшка веселій Марії, а Даміан очікував своєї черги, аби допомогти ЙОГО дружині позбутися теплого плаща. Він задоволено оглядав тонкий стан дівчини, абсолютно не соромлячись присутніх. Та й Яринка теж гарна! Невже не бачить, що молодик грається із нею, наче кіт з мишею?

Не дивлячись на показну ідеальність, Даміан ніколи не страждав зайвими чеснотами. Те, що йому завше добре вдавалося, ще з самого дитинства, це дурити людей! Можливо, саме тому уже багато років Орест повністю ігнорує свого молодшого брата!..

- Що тут відбувається? – прогарчав бойовик, аж іскри посипалися з магічних світильників.

- Оресте? – скрикнула від несподіванки Яринка. Чого вона так злякалася? Невже не сподівалася його зустріти? Хотіла приховати від власного чоловіка свої прогулянки з іншим? Що ж, їй це не вдалося!..

- А от і мій любий братик! – оманливо радісно вигукнув Даміан, розкривши обійми. Яворський лиш презирливо скривився, повністю проігнорувавши молодика. – А ми з Яринкою сьогодні ходили гуляти. Навіть не підозрював, що обирати скатертини може бути так цікаво… Чи вся справа у компанії?.. Як вважаєш?

Весело підморгнувши нажаханій дівчині, Даміан повністю проігнорував застереження, що відбилося на обличчі бойовика. Він продовжував нахабно веселитися, спостерігаючи за подіями, що стрімко розвивалися, наче очікував моменту, коли Яворський нарешті зірветься.