Епілог

Нарешті сьогодні я здавала останній іспит. Для цього кожні два місяці я приїжджала до університету, аби закінчити черговий семестр. Ми з Габріелем мали певну домовленість, і я її притримувалась. Як і він, адже хлопець весь цей час чекав, доки я закінчу навчання та погоджуся одружитися з ним. І окрім психології мені ще й довелося цього разу по-справжньому готуватися до ролі королеви, адже одного разу я таки нею стану. І маю визнати, мені це справді подобалося. Я відчувала себе на своєму місці.                                                                                                                   

Тітка Мей переїхала сюди разом зі своєю родиною. Габріель подарував їм великий будинок неподалік від палацу. Есмі ж далі збиралась стати фрейліною королеви, а ще вона почала зустрічатися з Ентоні. Дивно, мені здавалося, що їй скоріше підійде Бей, однак я помилилася. Подруга здається була по-справжньому щасливою. Королівська родина мене прийняла як рідну, ми дуже сильно зблизилися із Жизель.                                                                                                                                     

І ось нарешті останній іспит позаду і тепер я тримала в руках диплом. Хоча навіщо він мені, адже я буду королевою. Однак це була моя дитяча мрія, і я змогла її здійснити. І все завдяки Габріелю. Правда закінчила я університет набагато швидше, ніж думала. Дивно, але в той вечір я так і не побачила Габріеля. Його не було і за сніданком.                                                                                        

- А ви не бачили Габріеля? - врешті запитала я.

- Ні, - просто відповіла Діана. 

- Але я знаю, що він мав вирішити певні справи з літнім табором для дітей з притулку. В короля стільки справ, - посміхнувся Міхаель. - Йому потрібна королева поруч, аби завжди бути підтримкою та допомогою.                                                                                                                                                  

- Ну тепер у Валері є диплом, а значить скоро вона нею стане, - сказала Жизель, а потім швидко замовкла.                                                                                                                                                            

Цікаво виходить. Значить здається, що Габріель щось задумав, і уся його родина в курсі. Однак мені вони точно нічого не розкажуть. Та коли після сніданку Жизель потягнула мене на вулицю, я абсолютно не здивувалась, а навіть здогадувалася, що на мене очікує. І ось там, посеред саду був Габріель з величезним букетом. Навколо було стільки людей, які слідкували за кожним його кроком. Він був вдягнений офіційно, адже пропозиція має робитися правильно. Справжній король завжди дотримується традицій. Він підійшов до мене та встав на одне коліно. Тут були навіть мої близькі та Есмі, які зараз затамували подих.                                                                                                            

- Леді Валері, - я почула, що його голос тремтить. - Кожному короля потрібна королева, яка завжди буде поруч з ним. І це щастя, що я зміг знайти ту, що покохав усім серцем. І тепер я просто не уявляю свого життя без вас, королево мого серця, - він витягнув коробочку та відкрив її, а я побачила обручку у вигляді корони. Що ж, символічно. - Леді Валері, чи згідні ви стати моєю дружиною та королевою Евани.                                                                                                                    

На мить я навіть не знала як на це реагувати. Ні, я здогадувалась, що це має статися сьогодні, однак до останнього не вірила. Він чекав весь цей час, аби зробити пропозицію. Він погодився на це, аби втілити мою мрію. І якщо раніше я сумнівалася чи варто це робити, та зараз відповідь була очевидною.                                                                                                                                                     

- Так, - сказала я. - Я згідна...