Глава 15. Валері

Ось і все, назад дороги вже немає. Тепер я офіційно представлена як наречена кронпринца Евани Габріеля. Одразу ж журналісти намагалися взяти в мене інтерв'ю, та королева майстерно забрала мене звідси, оголосивши, що я згодом зберу прес-конференцію та відповім на всі питання. Я ж була в якомусь шоковому стані, тому ніби в трансі слухала усі привітання. Обручку ніби тиснула на палець, не даючи ні на мить забувати, що вона там. І що яку велику брехню ми придумали. Хоча мене це якраз не має хвилювати, адже Габріелю доведеться розбиратися, якщо виникнуть проблеми. А ще в голові постійно крутився наш поцілунок. Ні, це було приємно, але через нервування я абсолютно нічого не змогла відчути. Хоча може це і правильно, адже цей сноб мені навіть не подобається. Це просто тимчасова гра.                                                                                                                                                   

З ранку я так хотіла насолодитися сном, але мені не дали цього зробити. В кімнату увійшла королева в супроводі своєї помічниці, а от Есмі слідувала за ними. Тепер і в її руках був планшет. Ну звичайно, вона ж моя помічниця. Есмі була вдягнена більш стримано ніж вона звикла. Цікаво чи надовго її так вистачить?                                                                                                                                                          

- Валері, доброго ранку, сподіваюсь, що не розбудила, - сказала Діана. - Я розумію, що тобі хочеться відпочити, але в нас дуже багато справ. Нам потрібно зробити з тебе майбутню принцесу, а ще почати підготовку до вашого весілля.                                                                                                                            

- Весілля? - перепитала я.                                                                                                                                 

- Так, Габріель вчора зробив тобі пропозицію, - королева підозріло дивилась на мене. - Чи ти вже передумала?                                                                                                                                               

- Вона просто ще в шоці, - посміхнулась Есмі.                                                                                                 

Я була вдячна подрузі за те, що вона мене зараз підтримала. На якусь мить в мене з голови вилетіло все, що відбувалося вчора. Я швидко подивилась на обручку, але вона і справді була на місці. Значить тепер всі вважатимуть мене майбутньої принцесою. І Діана серйозно збирається готуватися до нашого весілля. І хоча вона дуже хоче, аби я поїхала звідси, і бажано зараз, та навмисне нічого псувати не стане. Я бачила, що вони справді люблять сина. Але ці люди мають почуття власної вищості над іншими. І мені це не подобалося.                                                                                                                      

- Добре, я розумію, ти дуже щаслива і ні про що зараз не можеш думати, - сказала Діана. - Та в нас багато справ. До речі познайомся, це Ліліана, моя помічниця, - я могла їй лише кивнути. - Зараз нам потрібно обрати тобі кілька суконь для прийомів, на перший час. Завтра ви маєте відвідати день народження лорда Карвера. І це буде твій перший вихід як нареченої Габріеля. Тому збирайся, за десять хвилин ми маємо вирушати.                                                                                                                

І після цих слів королева та Ліліана вийшли, залишивши нас з Есмі вдвох. Нарешті я змогла видихнути, адже в присутності цієї жінки мені ставало не комфортно. Я знала, що не подобаюся їй, адже вона занадто явно це демонструвала.                                                                                                                      

- Валері, ця жінка мене лякає, - сказала Есмі. - Вона намагається все контролювати.                            

- А що ти хотіла? Це ж королева, - я все ж піднялась з ліжка та попрямувала до гардеробної. - Але потерпи трохи.                                                                                                                                                    

- Не трохи, - буркнула Есмі. - Давай швидше, бо краще не запізнюватися.                                                 

Я ж швиденько перевдягнулась в джинси та сорочку, а на ноги взула кеди.  Думаю, Її Величності це не сподобається, але мені було комфортно саме в цьому одязі. Ми вклалися за десять хвилин, і вже згодом прямували в машині кудись в місто. Я вкотре роздивлялася Ліс, адже він просто вражав мене своєю красою.                                                                                                                                                    

- Тобі подобається Евана? - запитала королева.                                                                                            

- Так, тут дуже гарно, - посміхнулась я. - Всі ці старовинні вулички. Ніби я опинилась в дев'ятнадцятому сторіччі.                                                                                                                                                               

- А ще одна країна з одними з найкращих технологій світу, - Діана явно цим пишалась. - Ти ще дізнаєшся багато всього, а зараз ми їдемо до Демре, одному з найкращих дизайнерів, аби він підібрав тобі кілька суконь.                                                                                                                                              

Я сподівалася, що хоч він буде нормальним, але помилялась. Як тільки ми приїхали, Демре почав вислужуватись перед королевою. Це був невисокий чоловік років сорока з пофарбованим волоссям та яскравим одягом. Прямо таким, як показують в фільмах. І тільки хвилин за десять він звернув свою увагу на мене.