Глава 11. Валері

Ну що ж, перша зустріч з батьками Габріеля пройшла відносно нормально. Я очікувала чогось гіршого від них. Все ж їх спадкоємець, майбутній король, вибрав для себе просту дівчину. І хоча насправді ми не збиралися одружуватися, але ж вони цього не знали. Та й ми ще матимемо час, аби познайомитися. Після того як король та королева пішли, я навіть змогла видихнути. Для мене це все занадто. В один момент в моєму житті з'явився принц, а я погодилась грати його наречену. Та все ж воно того варте. Моя мрія здійсниться. Та й Есмі була поруч, і вона мене обов'язково підтримає. Значить все буде добре. Як тільки їх батьки пішли, принцеса одразу ж кудись зникла. А вона мені здалася нормальною. Навіть кращою, за інших. Тому обов'язково потрібно буде з нею познайомитися. Може ми знайдемо спільну мову.                                                                                                                                                       

- Ентоні, - Габріель звернувся до якогось хлопця, що стояв поруч. - Кімнати для моєї нареченої та її подруги готові?                                                                                                                                                    

- Так, Ваше Високосте, - він злегка йому вклонився.                                                                                       

- Ах, так, це Ентоні, мій вірний помічник, - він посміхнувся. - Тому якщо буде щось потрібно, то можете звертатися до нього.                                                                                                                                           

- Я думала, що я для цього сюди приїхала, - посміхнулась Есмі. - Аби допомагати Валері, я ж її фрейліна чи як там.                                                                                                                                            

- Так, але поки ви тут нічого не знаєте, - відповів їй хлопець, поцілувавши мою руку, а потім і подруги. - Для мене честь познайомитися з нареченою нашого принца. І я радий допомагати вам в будь-який момент.                                                                                                                                                                

А хлопець був навіть симпатичний. Чорне волосся та яскраво-блакитні очі одразу ж притягували погляд. Він був трохи нижчим за принца, але так само мав не погану фігуру. В цій Евані всі хлопці схожі на моделей? Я вже бачила кілька жінок, і вони теж досить гарні. Хоч би комплекси не виникли тут за ці вісім місяців.                                                                                                                                                       

- Мері, - покликав Ентоні якусь дівчину. - Покажи майбутній принцесі її королівські покої. А також проведи мадемуазель Есмі.                                                                                                                               

- Ми з тобою побачимося пізніше, - відповів Габріель. - А зараз я матиму справи. До речі Мері буде тобі допомагати.                                                                                                                                                         

Одразу ж біля мене виникла якась мініатюрна блондинка. Мої речі взяв якийсь чоловік та ми пішли довгими та заплутаними коридорами. Ні, я тут точно загублюся, мені потрібен навігатор. Це ж кошмар якийсь.                                                                                                                                                                 

- Ти бачила цей дизайн? - відповіла Есмі. - Таке відчуття, ніби ми опинилися в дорогій версії Гогвортсу. Просто шик.                                                                                                                                                         

- Або в Азкабані, - я закотила очі. - Повір, нам тут точно не раді, хоча й будуть намагатися показати інше.                                                                                                                                                                     

- Перепрошую леді Валері, - подала голос дівчина. - Але ось ваша кімната. Мадемуазель Есмі, ваша знаходиться в кінці коридору, останні двері.                                                                                                     

- Дякую, - сказала я.                                                                                                                                            

- Майбутня принцеса немає дякувати прислузі, - чітко сказала Мері. - Відпочивайте, якщо буде потрібно, можете мене покликати за допомогою телефону в кімнаті.                                                          

- Як тут все суворо, - пробурмотіла Есмі, коли дівчина пішла.                                                                        

- І нудно, все за правилами, - фиркнула я. - Доведеться звикати. Хоча може ти мене кинеш і я тут буду одна.                                                                                                                                                                    

- Ну вже ні, я не втрачу шанс пожити в палаці, - розсміялась подруга. - Так, треба глянути кімнату, на що там принц наш витратився.