Розділ 3. Який конфуз!

Розділ 3. Який конфуз!

Роза Марківна швидко домовилась про зустріч з чоловіком щодо руданки та попросила його взяти з собою фото дівчини, щоб не підсунути онукові якусь чупакабру.

Вечірній променад ніхто не скасовував. Роза Марківна попросила онука супроводжувати її. Вона ж мала продемонструвати онука усім сусідкам. Хай Горгульї Мигерівни заздрять! Красень, а не онук!

Це був показовий вихід, бо Михайло кілька років поспіль не приїздив і злі відьми вже точили язики, що забув свою бабусю і вона йому геть не потрібна. Угу! Це їхні діти та онуки про них забули, а Михайло ось тут з нею на прогулянку йде, під ручку з нею гуляє. Вона з онуком кілька разів пройшли біля під’їзду туди сюди, щоб усі змогли добре роздивитись Михайла.

У Рози Марківни серед сусідок-пліткарок була своя агентура. Хто краще знає про дівчат, які живуть у під’їзді? Бабки-кульбабки! От, хто усе розповість та порекомендує наречену для її красеня!

Коли вже вечір почав спускатися на землю, Роза Марківна попросила онука зайти до аптеки поряд, бо їй повинні були привезти ліки, які вона замовляла. Сказала, що їй раптово запаморочилося в голові, а Міланочка знає, що й як.

Ба, звісно, мала плани на Міланочку. Чудова дівчина! Розумна, світла, чемна, приваблива. Гарна пара була б!

Михайло швидко ішов до аптеки поряд, бо повірив у запаморочення, ходили вони досить довго. Наївний! Та його ба такі кренделі на танцях видавала, що молоді дивились із заздрістю! Ех, слабка нині молодь пішла...

– Ось, бабусю. Сказали одразу водичкою запити. Я й води взяв, – мовив Михайло, подаючи бабусі ліки.

– Дякую, онучку. Я на тебе поглянула, що ти поряд, то вже й покращало. Зараз таблетку вип’ю та й попустить. То як тобі вона? – одразу ж поставила запитання ба, запиваючи таблетку водою. Довелося випити для правдоподібності. Байдуже, що таблетка від болі в шлунку, але у такій ситуації й серце може вилікувати.

– Так ти ж таблетку п’єш, а не я, – здивувався Михайло.

– Та на холеру-маму мені та таблетка, Міланочка тобі як? – запитала ба та уважно поглянула на Михайла.

– Яка Міланочка? – зовсім не розумів нічого хлопець.

– Ти ж сказав у аптеці, що Роза Марківна відкладала ліки, тобі їх Міланочка мала віддати.

– Ні, у дівчини на бейджі було написано Любов, – розчарував Розу Марківну онук.

Не знав ні він, ні Роза Марківна, що Міланочка відпросилася, бо в її сусіда підскочив тиск і вона стрімголов побігла до нього. Старенький сам мешкав. Ще міцний чоловік, але через відсутність жіночого контролю вдома, тиск міг бешкетувати.

Роза Марківна не любила Любу та намагалася з нею не спілкуватися. Вертихвістка з курячою дупою замість губів. Бабуся дещо зажурилась, що не вийшло зіштовхнути Міланочку та онука, але все ще попереду. Це ж тільки перший день його приїзду.

Наступного ранку Роза Марківна стала ранесенько, бо о дев’ятій ранку мала зустріч на узбережжі з чоловіком, який повинен був розповісти про свою чарівну руданку.

Жінка наготувала усього поки онук спав, одягнула сукню, великий капелюх, не забула про фото свого онука, яке вчора знайшла серед світлин у інстаграм та рушила на зустріч.

На обумовленому місці на Розу Марківну чекав серйозний чоловік.

– Вітаю! – мовила Роза Марківна.

– Добридень! Ви баз свого хлопчика? – дещо розчаровано запитав чоловік.

– Він лишився вдома. Сьогодні дещо спекотно, – мовила жінка. – Але ж і ви самі.

– То які характеристики у вашого претендента? – дещо гонорово запитав чоловік.

– Серйозний, розумний, добрий.

– А що з родоводом? Хто батьки? – діловито запитав чоловік.

Роза Марківна була дещо здивована запитанням, але їй сподобалося, що чоловік вирішив одразу дізнатись про всю родину.

– Михась з гарної родини. Ми його дуже любимо. Мій син добре його виховав дав гарну освіту. Матір також дуже приємна, приваблива та добра. Ваша дівчинка потрапить до гарної родини. До речі, а можна поглянути на саму дівчину? – запитала Роза Марківна, бо тільки вона говорила, а про дівчину нічого не дізналася.

– Погляньте на нашу красуню, – мовив чоловік та показав фото на екрані.

Роза Марківна побачила на фото молоду жінку, але не руду, а білявку. Жінка на фото була привабливою, але дещо старшою за Михайла. Вона сиділа на кріслі, а в її руках був породистий песик.

– Еммм... Я сподівалась, що ваша дівчинка дещо молодша, – стримано мовила Роза Марківна.

– Вона ще молоденька. Це тільки її третя в’язка.

– Як це третя? – ледь не вдавилася лимонадом жінка.

– А що ваш кобель ще ніколи не був з дівчинкою? – дещо спантеличено запитав чоловік та відчув, як Роза Маківна хлюпнула на нього своїм лимонадом.

– Не смійте ображати мого хлопчика! Ніякий він не кобель! – досить гучно гаркнула вона, привертаючи увагу людей за столиками поряд.

Чоловік витер коктейль з обличчя та зняв гілочку м’яти з вуха.