Глава 28

Глава 28

- Архип Нарчинський загинув! Уявляєш? – Хелен вплила в кімнату до Джейн, з шурхотом шовку на спідниці й запахом акації. Вагітність дивним чином впливала на княгиню – вона полюбила акацієвий цвіт. І князь збився з ніг, але знайшов парфуми на цих квітах.

- Яка прикрість, — погодилась Джейн. – Розкажеш як це сталось?

- Упав з коня, коли хотів втекти від арешту, — Хелен присіла в зручне крісло біля ліжка подруги. – У зв’язку з чим, Алекс обіцяв не ганьбити вдову і не оприлюднювати звинувачення про державну зраду.

- Дуже шляхетно з його боку, — погодилась Джейн.

На язиці вертілось багато питань. Та головне – «що там Михайло», дівчина спитати не наважувалась.

- Довго мені сидіти в чотирьох стінах? – замість всього іншого запитала Джейн. – Я відчуваю себе прекрасно.

- Люба! – Хелен похитала головою. – Лікар рекомендував тобі хоч три дні спокою. І не сперечайся. Я собі до віку не пробачу того, що з тобою сталося! І знала ж що Алексова затія може бути небезпечною, але все одно дозволила втягнути тебе в цю історію…

Бажання сперечатись миттю минулось, варто тільки було заблищати сльозам на очах у княгині. Джейн підмостила подушку під спину, сідаючи зручніше, і приготувалась до цілого дня нічев’я. Почувала вона себе з ранку цілком прийнятно – біль у м’язах і подряпини на тілі не рахувались.

Дівчина з жахом оглядалась на вчорашній день. І не уявляла, як так сталось, що вона залишилась живою. З завмиранням серця знову і знову прокручувала перед очима картинки. Як ледь не згоріла у гостьовому флігелі поміщиці Микільської. Як вибиралась, ранячись об трухляві дошки, і втрачала свідомість в кущах порічок і аґрусу. Може лікар і княгиня Оболенська і мають рацію – показуватись на люди з пошкрябаними руками і обличчям не найкраща ідея.

Подерта і одурманена Джейн вибралась з кущів, і зрозуміла, що палає все обійстя, а не тільки приміщення в якому вона перебувала. І на відміну від невеличкого будиночку для гостей, сирого і занедбаного, будинок поміщиці був значно сухішим і спалахнув як підготовлена в’язанка дров в пічці. Першим поривом дівчини було кинутись на поміч Лідії Глібівні і її служниці. Але слабкість завадила цьому.

Джейн зрозуміла, що просто згорить, не зарадивши навіть собі. Треба було кликати на допомогу. А до того часу, поки на згарищі з’явиться хоч хто-небудь, від будинку і її власниці залишиться один попіл. Та все одно треба було робити хоч щось. І Білоуса зупинити, не дати вбити Михайла. Джейн пощастило, що в стійлі знайшлась стара шкапа, яку Лідії Глібівні запрягали в ландо, коли вона десь виїжджала. Так само пощастило дівчині, що росла вона не десь в маєтку, а на ранчо, серед простих ковбоїв, і верхи вміла їздити по всякому, навіть без сідла.

Про відчуття дикого сорому, який вона відчула в’їхавши в помістя Оболенських майже без одягу, в крові і сажі, Джейн намагалась не думати.

Але все одно ще до сих пір переживала всі вчорашні емоції, і ніяк не могла пробачити собі що так і не привела вчасно допомогу старій Микільській.

- За те Катерина, кріпачка Микільської, жива, - продовжила ділитись новинами Хелен.

- Слава Богу! – щиро зраділа Джейн. – Як вона врятувалась?

- Вона була у змові з Володимиром Білоусом, і чудово знала що той планує підпал, - розчарувала Джейн подруга. – Її знайшла на хуторі, вона клялась, що стара поміщиця відпустила її погостювати у рідні. Але потім зізналась, що у Микільської є племінник, який мав успадкувати після Лідії Глібівни. Поки поміщиця жива, дівка була в теплі і добрі, але після її смерті, новий господар навряд чи став тримати її в домі. Але ані втекти, ані викупитись Катерина не могла. Білоус знав про її проблеми, і обіцяв допомогти. З іншого боку, йому було відомо, що Катерина була особистою служницею померлої Оксани, і знала про його стосунки з панночкою. Тож негідник шантажував кріпачку, що видасть її владі як співучасницю вбивства своєї хазяйки.

- Тепер зрозуміло, чому вона його покривала, - Джейн пригадала свій візит до Микільської. – І чому відповіла мені, що Володимир ніколи не навідувався до них в маєток. А сама, мабуть донесла Білоусу, що я ним цікавлюсь.

- І він вирішив тебе усунути? – висунула версію Хелен. З Олександра Оболенського їй не вдавалось стрясти майже ніякої інформації про розслідування. І це дратувало цікаву княгиню.

- Хто зна, можливо якби я так не підставилась з листами, він би і не став завдавати мені шкоди.

- Ну добре, що все скінчилось, — пораділа Хелен. - І скоро ми повернемось до Одеси. Там же в тебе був той залицяльник, власник крамнички чи що…Ти не рада?

- Не знаю, — Джейн раптом відчула себе такою покинутою. Михайло міг би приїхати. Зрештою вона опинилась втягнута в інтриги навколо нього. Хоч би перепросив!

- Там з самого ранку твій фіктивний чоловік до тебе пробивається, — ніби читаючи її думки повідомила Хелен.

- І ти мовчала?! – стрепенулась Джейн.

- Лікар заборонив тебе турбувати, - нагадала Хелен, аніскільки не засмучена докором. – І Алекс вважає, що вам немає підстав бачитись. Владнати розлучення можна і без твоєї участі.

- То він по розлучення? – розчарувалась Джейн. Її рука, яка сама собою пригладжувала зачіску опустилась на простирадло. Десь в грудях ніби згасло полум’я. І стало холодно. Від сонячного сплетіння розростався тугий холодний клубок, розсилаючи по всьому тілу крижані промені.

- Я не знаю! – Хелен погладила свій живіт. – Він вимагає допустити його до тебе. Тож, я вирішила запитати у тебе, чи хочеш ти його бачити, а не слухати цинічного князя, який здається забув, що таке романтика.

- Нехай зайде, — зважившись промовила Джейн. – Ніхто не скаже, що потомок роду Навас боягузливо сховався під простирадлом від проблем! Якщо він прийшов по розлучення хай каже це мені в очі!

- У вас буде не більше як година, — попередила подруга Джейн. – Поки Алекс на службі. Зараз пришлю когось допомогти з сукнею.

Хелен Оболенська піднялась з крісла. Але Джейн її зупинила:

- Досить і халата. Не хочу втрачати час на чепуріння до того, кому на це байдуже.

- Ну як знаєш, - погодилась Хелен. – Ви ще одружені, ніяких порушень правил не бачу.

І вийшла геть, залишивши Джейн сам на сам зі своїми тривогами й хвилюванням. Та довго їй бути на самоті не довелось. Михайло Яновський увірвався в кімнату, на ходу роздивляючись Джейн:

- Ти жива!

Він стрімко підійшов до ліжка, і зупинився, напоровшись поглядом на вкрите тонкими подряпинами обличчя.

- Що Володя з тобою зробив? Посмів підняти на тебе руку? - Михайло присів на край ліжка, і вхопивши Джейн за руку підніс до губ її пальці. дівчина відчула, як зігрівається її тіло від його теплого дихання.

Джейн не втрималась від усмішки. Хіба так приходять вимагати розлучення? Вона роздивлялась Михайла Яновського ніби вперше – схудлого, з колючою щетиною на щоках, і палаючим поглядом.

- На це у нього духу не вистачило, — Джейн не втрималась і погладила кінчиками пальців колюче підборіддя. – Він просто підло підпалив мене разом із непотрібним мотлохом.

- Йому пощастило, що князь арештував його, — кивнув своїм думкам Яновський. – Чи ти пробачиш мені коли-небудь?

- Уже пробачила, — погляди їх очей зустрілись, і Джейн відчула, що не тільки її руки зігрілись, але щоки теж починають палати. – Ти не винний, що опинився в центрі чужої інтриги. І мене зачепило по дотичній.

- А хто винний, питається? – Михайло підсунувся ближче, і притягнув Джейн до себе. Вдихнув запах її волосся. Відчув як розжимається туга пружина в грудях. Виявляється увесь цей час він страшенно хвилювався за дівчину, був неначе стиснутий з усіх боків кам’яними стінами, позбавлений можливості дихати. Горло перехопило від ніжності до цієї тендітної дівчини. – Я був сліпий до всього. Під моїм носом зять шпигував для турків! Мій найкращий друг крутив шури-мури з дівчиною, до якої я хотів залицятись. Планував як позбутись мене. Підлаштував мені дві дуелі.

- Ти надто суворий до себе, — не погодилась Джейн. – Не можна услідкувати за всім. То дуелей було дві?

- Мало бути. Але ти спочатку зруйнувала одну. А потім і допомогла завадити іншій.

Михайло не довго думаючи скинув легкі літні черевики, і забрався в ліжко до Джейн з ногами. Притис дівчину до своїх грудей, зручно вкладаючи її голову на своє плече, і почав розповідати все, що йому було відомо, справедливо розсудивши, що Джейн повинна знати все. Він розповів Джейн, що мав розмову з князем Оболенським, який за ніч встиг майже розплутати увесь клубок, закручений навколо Яновського.

Виявляється Володимир Білоус вирішив позбутись Михайла Яновського, і одружитись з його сестрою, Ангеліні, яка була спадкоємицею всіх Михайлових статків. Для цього Білоус домовився з Катериничами, уміло маніпулюючи симпатією Дуні до Яновського. І ті влаштували сцену зі збезчещеною Дунею. Звісно Катериничі розраховували на шлюб. А коли Михайло передав записку про виплату компенсації, Володимир подбав, щоб Йосип Катеринич не отримав листа.

Після цього Катериничі погнались за Михайлом, і привезли з собою до Херсона барона Тараса Шеремета, який був їх дальнім родичем. Київський губернатор час від часу не гребував користуватись послугами безпринципного бретера, прибираючи недоброзичливців. За це барону дозволялось провертати власні справи й уникати відповідальності. А цього разу Шеремету відводилась роль захисника честі Дуні Йосипівни.

- Нам пощастило, що Катериничі влаштовують заручини Дуні й родича місцевого банкіра, і затримались в Херсоні, тож розпитати їх не склало труднощів, — пояснив Михайло. - Володимир запевнив Йосипа, що я не наважусь на дуель з Шереметом. Що навіть якщо відмовлюсь одружуватись під загрозою стрілятись з ображеним батьком, то барона злякаюсь вже точно. Він запевнив всіх, що я боягуз. І Катериничі були впевнені, що у мене не буде вибору.

- Це тому він не з’являвся у Нарчинських в той день, як набігти Катериничі? – зауважила Джейн.

- Так, боявся що його видадуть нерозумні Дуняшині репліки. Вона дівчина не великого розуму, — Михайло пововтузився вмощуючись зручніше. Джейн щокою відчувала як здіймаються його груди, як стукає серце, і поволі відігрівалась в затишних обіймах. Між тим розповідь тривала.

Білоус добре знав свого друга дитинства. І був переконаний, що Яновський обере дуель. Для цього Білоус придбав пару пістолетів, і планував або вмовити друга взяти з собою на дуель, або просто непомітно підмінити. Він хотів перед поєдинком зіпсувати один з них, той що мав випасти Володимиру. Чи був барон Шеремет обізнаний в усіх цих планах перевірити не вдалось. У Тараса надто міцні зв’язки із Києва. І тільки загроза звинувачення в державній зраді й змовою з Нарчинським, розв’язала йому язика. Тут не врятує ані губернатор Катеринич, ані особиста прихильність царя. Тому барон визнав, що мав плани з Катериничами. І тільки в останній день Білоус прийшов до нього з пропозицією замінити Архипа.

- Тут у них з Володею знайшлась спільна мова. Архипу я заважав не менше, ніж Володимиру. Архип заклав маєток, — продовжив розповідати Михайло. – І з цих грошей оплатив моє вбивство.

- Але хіба це не придане Людмили Осипівни? Як він її вмовив? – здивувалась Джейн.

- Коли Володя зрозумів, що ти не просто так влаштувалась в маєток, він попросив свою коханку стежити за тобою, — Михайло спохмурнів. Але Джейн не бачила його обличчя. Тільки чула як змінився в чоловіка голос, ніби йому перехопило горло.

- Пробач, що не розповіла навіщо я в маєтку, — озвалась Джейн, піднімаючи обличчя до чоловіка. – Я просто хотіла допомогти подрузі. І навіть не являла які наслідки це матиме для твоєї сім’ї.

- Пусте, — заспокоїв її Яновський. – Ти все одно не могла серйозно нашкодити. А Архип сам винний.

Михайло продовжив розповідь, так ніби обговорювати стосунки з Джейн не мав сили. Він розповів, як служниця знайшла записку від княгині Оболенської й передала її Білоусу. Розповів, що Катерина Лободенко, яку знайшли на ранок у родичів, справді розповіла Білоусу про те, що Джейн навідувала хвору Микільську. І Білоус вирішив позбутись Джейн розповівши Архипу, що дівчина шпигує на ним.

- Він все робив чужими руками, але все одно проколовся, коли вирішив вбити тебе, — Михайло погладив тендітну ручку, через тканину халата. Почуття вини все одно не залишало його, але близькість дружини принаймні заспокоювала.

- Що тепер загрожує Володимиру?

- Смертна кара.

- Він заслужив, - констатувала Джейн.

Дівчина знову вивернулась, щоб побачити Михайла. Вона гостро відчувала дотики його пальців через тканину. Так ніби щось змінилось між ними, і між тілами стали проскакувати голки.

- Люся просить покинути мене її домівку, - дивлячись дівчині в очі промовив Михайло. Ну це було м’яко сказано. Вдова була в істериці, і наговорила багато неприємного братові. – Вона не може мене пробачити, що я завадив їм з Архипом втекти. Тепер я не бажаний гість в її домі.

Чоловік замовк. Про те, що Люся не стала відмовлятись від допомоги по викупу маєтку, він вирішив не повідомляти Джейн.

- І? – у Джейн перехопило подих, коли мовчання затягнулось. Стало страшно. Захотілось втекти, виставити Яновського з кімнати, сховатись під ковдру, аби тільки не чути що він скаже далі.

- І я їду в Янівку, - продовжив Михайло. Його самого розпирали сумніви. Ану як Джейн зараз не пристане на його пропозицію. Ще ні перед однією жінкою він настільки не відкривався. Але і не відчував до жодної з жінок подібних відчуттів. – Ми опинились одруженим випадково, ненароком я б сказав. Ба, навіть в розумінні твоєї релігії ми не чоловік і дружина, і…я взагалі не знаю. Чи потрібен тобі такий проблемний чоловік? Ти хочеш розлучитись?

- А ти? – само собою зірвалось з губ. Джейн теж було лячно першою відкривати свої почуття.

- Я – так! – впевнено відповів Михайло. І помітивши як здригнулась Джейн поспіхом додав: – Але тільки для того, щоб провести вінчання знову! Цього разу так, як ти заслуговуєш, із сукнею, гостями, без ніяких накладних животів, і… Я щось кажу не так?

Джейн навіть не зрозуміла, як по щоках покотились сльози. Здається вона перенервувала.

- Звідки у тебе такі думки? – шмигаючи носом запитала дівчина, прикриваючи очі для поцілунку. Яновський не знайшов нічого кращого, як просто почати цілувати мокрі щоки, щоб заспокоїти дівчину. І це справді подіяло.

- Дівчата це люблять, хіба не так? Всі ці пишності і помпезні свята. Я подумав, що тебе це потішить, - Яновський знову відсунувся, зазираючи в заплакані бездонні очі. – Я люблю тебе, мадемуазель Навас. То ти станеш моєю дружиною знову?

"Негідник! Який негідник", - подумала Джейн. Думки плутались. Спочатку змусив її так нервувати, переживати, а тепер розкидається своїми пропозиціями.

- Ні, і ні! – шмигнула дівчина знову носом. Ось так. Нехай відчує на своїй шкірі все що вона щойно пережила. – Ніяких розлучень і нових весіль. Раз так, то нехай вже так і буде, як є. І ніяка я не мадемуазель, а поважна заміжня сеньйора!

Від хвилювання дівчина навіть не помітила, як перейшла на іспанську. І останню фразу Яновський просто не зрозумів. Але і того, що він почув було достатньо, що чоловік кинувся цілувати дружину.

- Чи значить це, що мої почуття взаємні? – за кілька хвилин уточнив Михайло.

- Si señor. Te amo, - прошепотіла у відповідь Джейн. – Я кохаю тебе.