Глава 18

Глава 18

Ранок почався … несподівано. Здавалось, ось наче тільки голова торкнулась подушки, а рука Михайла так звично і затишно обгорнула її талію, а вже за вікном розцвіло, і Яновський вивільнив свої руки, і груди, і ногу з полону витончених рук і ніг.

Джейн сонно потягнулась, відчувши, як разом з Михайлом зникає тепло. І розплющила очі.

- Не хотів тебе будити, - винувато посміхнувся Яновський. – Але сама розумієш, справи не чекають. Чим раніше виїду, тим раніше матиму можливість повернутись.

- Авжеж, - Джейн не вдалось приховати сонне позіхання. В усьому тілі вона відчувала дивну легкість і спокій. Але потім неприємні думки закрались в її голівку, і вона сіла в ліжку, спостерігаючи, як Михайло одягається. – У тебе немає камердинера?

- Залишився в Києві, - відмахнувся Яновський. – Я і сам чудово можу про себе подбати. Та ти спи ще. Рано ж.

Дівчина на хвилинку зависла, розглядаючи чоловіка – як поступово ховається його мужнє тіло під одягом.

- Послухай, - Джейн вперто не хотіла спати. Вона замовкла, підбираючи слова, коли чоловік звернув на неї пильну увагу. – Відносно того, що сталось вночі.

- І? – Яновський припинив в'язати вузол на шийній хустці і перевів погляд на дівчину. – Тобі щось не сподобалось? Чи ти жалкуєш?

- Я не про те! – Джейн відчула, що червоніє. Але відвертатись і ховати зашаріле обличчя не стала. – Можливо ти собі тепер будеш вважати, що маєш переді мною якісь зобов’язання, то це не так. Ти нічого мені не винний. І…

- Тшш, - Михайло перервав потік її слів. Він навіть на лиці не змінився, вислуховуючи ці сумбурні пояснення. Чоловік підійшов до ліжка, присів на край, і якомога спокійнішим тоном відповів: - Давай поговоримо на цю тему пізніше. Коли я владнаю свої проблеми, а ти – повністю задовольниш свою цікавість!

Джейн аж задихнулась від несподіванки. А вдоволений Михайло поцілував її в носа, і  вже звівся на ноги, щось собі насвистуючи вийшов із спальні геть.

Дівчина кліпала йому в слід. Вона відчувала себе збитою з пантелику. Але зрештою, вирішила, що була з чоловіком абсолютно чесною і в такій же мірі благородною, і тепер може з чистою совістю чекати його повернення з Херсону.

Вона потягнулась на ліжку. Але сон не йшов. За вікнами стрімко розвиднялось, від грози і хмар і сліду не лишилось. Сонячні промені пробивались у вікна. Поспиш тут.

Дівчина піднялась, і пішла до скрині одягатись.

Коли Джейн спустилась до сніданку Яновського вже в помісті не було. На щастя, Катериничі поїхали з ним, і атмосфера за столом була не такою розпеченою.

- Чудово  виглядаєш, - похвалила Джейн Людмила. Сама вона з апетитом їла пшеничну кашу, і перебувала в прекрасному настрої.

Джейн посміхнулась вимушеній родичці у відповідь. Тепер вона розуміла Нарчинську набагато краще. Якщо вона з чоловіком у ліжку переживає все те, що і Джейн з Михайлом, то не дивно, що Архип з неї вірьовки в’є. А самого Архипа до речі за столом не виявилось.

- У вашого чоловіка знову мігрені? – із ввічливості поцікавилась Джейн.

- Ні, Архипушка збирається, у нас теж справи в повіті виявились, - відповіла Людмила. І замовкла, доїдаючи кашу. Нарешті знову подала голос. – А ти на хазяйстві залишаєшся. Ми до вечора в місті будемо.

- Щось серйозне? – знову поцікавилась Джейн. Але Людмилі це не дуже сподобалось. Тому, що вона відповіла трішки різкіше, ніж слід:

- Це тебе не стосується.

Принесли каву. Їдальня наповнилась чарівним ароматом. І Джейн потягнулась за кавником. Запах  і смак ніби повертали її додому. Щоб то матінка Фло сказала, якби дізналась чим займається її донька. Джейн замріялась, і не помітила, як перелила коричневу рідину за край чашки. По скатертині розповзлась огидна коричнева пляма.

- Витаєш в хмарах, - невдоволено зауважила їй Нарчинська. – Зроблю тобі послугу, любонька, і попереджу на майбутнє. На Михайла не розраховуй.

- - Що Ви маєте на увазі? – Джейн завмерла, уважно вдивляючись в обличчя родички.

- Я ж бачу, як ти на нього дивишся. Але не здумай йому зізнаватись в своїх почуттях, тільки на сміх підніме, - Людмила удавано посміхнулась. В голосі звучала наскрізь фальшива турбота, яка осідала важкими камінцями у Джейн на душі. – Він ще той повіса і гуляка. Ні однієї спідниці не оминає. Не здивуюсь, якщо  і тобі заморочить голову, але не думай, що це змінить його наміри розірвати шлюб, як тільки все владнається.

- Я думаю ми самі з ним проберемось, - рівно відповіла жінці Джейн. В середині чомусь усе німіло.

- Авжеж. Я тільки хочу як краще, щоб ти не мала ілюзій. Ти здаєшся мені розумною дівчиною, - Людмила кинула поверх плями кави серветку. – І поки нас з чоловіком влаштовують твої послуги гувернантки. Було б шкода, якби Мішель все зіпсував.

З цими словами Людмила встала з-за столу. Джейн сьорбнула напій, але окрім гіркоти більше нічого не відчувала. Слова Людмили Нарчинської йшли в розріз з усім, що до цього робив Михайло. Але насправді, Джейн знала його тільки кілька днів. А сестра – все життя. Кому як не сестрі краще знати, як вчинить Яновський?

Джейн заспокоювала себе. Вона ж і не розраховувала на щось. То чому тоді настрій здається безповоротно зіпсованим? Треба було негайно відволіктись, зайнятись справою, щоб не думати про Яновського і їх стосунки. Наприклад, поки нікого не буде, обшукати спальню і кабінет Архипа Нарчинського. Хоч князь Оболенський  і сказав більше не сунути в цю справу свого носа, але поки то ще його підручні займуться обшуками? А сьогодні випадає така чудова нагода, поки Нарчинські будуть в місті.

Нарчинські поїхали відразу після сніданку. Слідком велів приготувати коня і Білоус. Джейн бачила у вікно, як конюх вивів гнідого смирного коня на подвір’я. Здавалось, кращого часу, щоб понишпорити і не придумаєш.