Глава 13

Глава 13

Глаша була далеко не дурною. Так вона принаймні вважала. І якщо інші вертихвістки з наймичок просто хотіли потрапити до пана в ліжко, бо за це можна було отримати червонець, або намисто. То Глаша мітила вище. Колись вона хотіла зайняти місце поруч з паном. А для цього просто розставляти ноги було замало.

Глаша стиснула в руках невеличкий шматочок паперу, що знайшла в кімнаті нової вчительки. Понабирає пані то француженок, то й зовсім циган якихось. От ця Дженя, дарма що освічена, а вилита циганка. А чого доброго може навчити дітей кочове плем’я? От і зараз загадковий зміст записки був Глаші не зрозумілий. Але пан розбереться. І її, Глашу похвале за відданість, за уважність.

Дівчина впевнено прочинали двері до панової спальні. Попрпвила хустку, що прикривала товсту косу, все ж перед паном розхристаною і неохайною представати вона не хотіла. Це потім він її добряче потріпає… від нової думки животі стало тепло.

- Це ти? – не обертаючись від вікна запитав пан. Глаша кивнула, спохватилась, що він її не бачить, і подала голос:

- Я дещо знайшла, як Ви і просили, ваша світлість.

Пан повернувся, взяв з протягнутої долоні цидулку, причитав, обличчя його залишилось без емоційним. Дарма Глаша тамувала подих, і вдивлялась в очі панові, вишукуючи там проблиск похвали.

- Цікаво, - нарешті кивнув він Глаші. – У нас є час, поки хазяйка спить, чи не так?

Глаша кивнула в передчутті, і взялась за комір сорочки.

- Облиш, у мене є інша ідея, - перехопив її руку пан. – Цієї поїздки в Херсон одна дівиця мене таким балувала… зараз і тебе буду вчити…

Він поклав папірець до кишені жилета, і вже цілком і повністю зосередився на Глаші.

***

Джейн прогулювалась біля води. Було надзвичайно спекотно, навіть бриз з моря не рятував. Берег був пустий, тільки тирчали палі з раколовками між водоростями.

Михайло залишився в маєтку, повернувши до справ. Під час уроку він їм з Софі не заважав, навпаки іноді виступав посібним матеріалом. Дівчинка відверто веселилась, тому що дядько приділяє їй увагу, і урок йшов жваво.

Але по обіді діти залишились з покоївкою. І Джейн вирішила, що їй не завадить побути на самоті, розбрати у власних думках і відчуттях. Все так стрімко закручувалось навколо неї. Одруження це. Пристрасть. Власні відчуття, що зводили її з розуму, і вимагали пройти увесь шлях до кінця, відчути кожну грань чуттєвої насолоди.

Вона думала і про свого залицяльника з Одеси. Але його обличчя не пригадувалось. А думки, що з ним чекає її в ліжку не викликали жодної реакції.

Тонку фігури в темному вбранні Джейн помітила здалеку. Жінка стояла дивлячись в море, і не ворушилась. Тільки тріпотів на вітрі розплутаний край хустки. При наближенні до неї Джейн впізнала божевільну. Жінка шелехнулась, повертаючись до Джейн, і дівчина не помітила в її очах жодних ознак безумства. Не неї, із вкритого зморшками обличчя, дивились ледь заморені, засмучені, але ясні очі.

- Дарма тут ходиш насамоті, - замість вітання сказала їй жінка. – Він повернувся. Посаде тебе в свій човен, і…

- Про що Ви? - схоже Джейн поквапилась з висновками про адекватність Лідії Глібівни.

- А ти хіба не знаєш? – жінка знову відвернулась до моря, вдивляючись в далечінь.

- Що Ви там хочете побачити? – Джейн відчула як повзе по спині холодок. Стара була трішки моторошною   в своєму божевіллі.

- Човен. Я хіба не казала, моя донечка катається на човні, і ось-ось приплине до берега.

- Але ваша донька.., - Джейн осіклась, вагаючись чи варто тривожити стару жорстокими словами.  

- Ага, вони хотіли мене переконати, що Ксанка вмерла, - Лідія Глібівна подивилась на Джейн з лукавинкою. – Підсунули мені ту бідну дівчину. Але я знаю, що вона просто плаває. У мене її записка є. Зараз покажу…

Стара почала шукати щось в кишенях. І Джейн тільки зараз звернула увагу, що одяг на ній хоч і темний, але акуратний, чистий, як  і личить шляхетній пані. Жінка зараз була не в тому стані, що вчора.

- Нема, дома забула, - нарешті зітхнула Лідія Глібівна. – Але ти можеш нанести мені візит, і я все тобі покажу, - стара приязно посміхнулась Джейн кутиками губ. – Мені давно ніхто не наносить візитів. Крім Володі. Він постійно справляється, чи не повернулась Ксанка. А коли вона припливе, він буде просити в мене її руки. Хороший хлопець. Ми згуляємо весілля.

- Але хіба Оксана не закохана в іншого?

- Не мели дурниць, дівонько! Навіщо їй той Яновський? Вона його ніколи не любила, - одночасно з самотньою хмарою, що закрила сонце на небі, тінь набігла і на чоло поміщиці Микільської. – І годі про нього! То він замучив ту бідну дівчину! Я її бачила, личко знекровлене, губи розбиті, одяг порваний, стегна сині! І Ксанку б замучив. І ти в небезпеці, поки він тут. Чортове сім’я!

- Дякую за пересторогу, - Джейн залишила стару, і побрела задумливо геть. В душі поселився неприємний осад. Не хотілось навіть припускати, що її Мішель здатен на ті звірства, що описала поміщиця. Та і не міг він того зробити, якщо дівчина пішла плавати в човні. З ким тільки? Побачити б ту цидулку, що нею так вихвалялась стара.

 Вдосталь находившись біля моря, Джейн повернулась до маєтку. Софі читала, і Джейн вирішила, що вони повернуться до зайняття після полудника, час до якого наближався. А зараз дівчині все так само хотілось бути на самоті. Вона багато передумала за ті дві години, що спостерігала за прибоєм.

Для початку Джейн вирішила твердо розібратись із смертю Оксани, а для цього необхідно було все одно навідатись до старшої Микількської. Слова старої, що її донька залишила записку муляли Джейн, як піщинка в взутті. Михайло не казав, що запрошував її на морську прогулянку. Тож значить, що дівчина йшла на побачення з кимось іншим. А ще Володимир Білоус, до чого тут він?