Глава 8
Софі знайшлась у своїй кімнаті. Заревана, вона лежала притисши ноги до живота, і виглядала в цей момент геть по дитячому. І всі її натяки на дорослість, які вона намагалась виказувати раніше пішли прахом. Вона була зворушливою ображеною дитиною. Припухлі повіки, схожий на велику черешню почервонілий носик і покусані губи свідчили про бурхливу істерику.
- Що сталось, Софі? – Джейн як була не переодягнена забігла в дитячу повідомити, що вона повернулась і дітям варто готуватись до уроків, і відверто розгубилась, побачивши таку картину.
- Нічого, — буркнула дівчинка.
- Послухай, якось не гарно дурити свою вчительку, яка щиро хоче допомогти, — Джейн сіла на край ліжка, і погладила дівчинку по плечі. Та сіпнулась, і мереживо домашньої сукні привідкрило тонкий багряний слід від удару чимось довгуватим.
- А чим ви мені можете допомогти? – Софі натягнула назад рукав, і схлипнула. – Що ви можете зробити проти маман? Вона як сказилась, всім незадоволена! Як я хочу щоб все повернулась назад, щоб не народжувався той Осип!
І худенькі плечики знову здригнулись від схлипу. А Джейні сиділа і розуміла, що насправді нічого не розуміє.
- Який Осип? – нарешті видавила вона з себе приглушено. Наскільки дівчина пам’ятала, нікого з таким ім’ям у маєтку вона не бачила. Але вона тут не довго. Тому в вочевидь ще не всіх знає.
- Мій.., - Софі запнулась, озирнулась на закриті двері, і тамуючи нові сльози зашепотіла: – Мій братик. Його забрали русалки. Як і доньку тієї божевільної баби Ліди. І моя мама теж стає такою ж божевільною, як вона.
Отже, вбивств було не одне, а два. Джейн відчула як похололо все в середині. Чи знає князь Оболенський всі подробиці й таємниці маєтку Нарчинських? Чи важлива ця інформація для розслідування, яке він веде?
Джейн моргнула, відганяючи від себе думки про проблеми, і притягнула Софі до себе ближче.
- Тебе ударила Людмила Овсіївна, поки нас не було? – і дочекавшись кивка, зітхнула. – Я поговорю з Михайлом Осиповичем. Сподіваюсь він має на твою маму вплив.
- А це правда, що дядько Мішель хоче на вас одружитись? – раптом змінила тему Софі, до несказанного полегшення гувернантки. – Було б так чудово, щоб ви стали моєю тіткою. Ви мила.
Мила. Джейн мимо волі посміхнулась, продовжуючи погладжувати русяву голівку вихованки.
- Ми одружились, — Джейн прокотила на язиці цю незвичну фразу. – Дещо поспіхом, і нікого не запросила на церемонію. Але так було треба.
- Так це ж чудово! – нарешті Софі забула про свої сльози, і відсунулась від Джейн, вишукуючи якісь зміни в її обличчі. Ніби вінчання мало дивовижним чином змінити вчительку.
- Ну що ж, юна сеньйорита, тепер коли ми поговорили, вважаю, вам необхідно привести своє обличчя до ладу, і коли я повернусь, ми проведемо зайняття, — жартівливо і строго сказала Джейн дівчинці й та згідно кивнула головою.
Джейн виплила із кімнати підопічної, знову повертаючись думками до щойно почутої інформації. Не дивно, що Людмила поводитися неадекватно зі слугами, і навіть з власними дітьми. Таку втрату як у неї, складно пережити, і залишитись при цьому здоровим психічно. Чи не в цьому криється часта відсутність Нарчинського вдома?
Матінка Фло повчаючи Джейні й сестер. Не одноразово казала, що гірше істеричної жінки ворога для миру в сім’ї немає. Яким би не був чоловік, він згоден миритись з відсутністю вроди й приданого, але аж ніяк не з безпідставними істериками щодня. Але і виправдовувати Архипа не вважалось за можливе. Чоловік просто боягузливо утік, залишивши дружині тягар болю і втрати, а сам поринув у сумнівні розваги, відрікшись від сім’ї.
В таких роздумах, Джейн переступила поріг своєї кімнатки, і здивовано завмерла. Двоє наймитів саме підхопили її скриню з одягом і споро несли її на вихід.
- Гей, ви що робите?! – оторопіла Джейні.
- Наказ пана Михайла Овсійовича, — не випускаючи з рук ковану ручку відповів один із лакеїв, невисокий, з блискучою від поту лисиною. – Ви б посторонились, панночко.
- Ви куди це несете мої речі? – навіть не шелехнувшись з проходу, Джейн уперла для ваги ще й руки в боки.
- Так в кімнату молодого пана, як він і велів,- і інший лакей, той самий, що облив її сукню соусом, скабрезно посміхнувся.
- Ану на місце поставили! Зараз розберусь! – Джейн стрілою вилетіла з кімнати, навіть не переконуючись, чи послухались її наймити. Бажання було одне – знайти й придушити Яновського. І як найшвидше.
Дівчина летіла сходинками, почувши голоси у холі, але не добігши кілька сходинок зупинилась, вслухаючись в розмову. Там стояли Михайло, Людмила І Володимир:
- Ну яка вечеря, Люся! – осаджував жінку Володимир, нетерпляче постукуючи долонею себе по стегну. – Що ви як діти малі! Ми зараз з Мішелем їдемо в Херсон, відсвяткуємо по-чоловічому. Я вже і екіпаж закласти велів.
- Я ще не погодився, — неохоче відповів Яновський. Обидва чоловіки стояли спиною до сходів. І не бачили Джейн.
- Ти що збираєшся сидіти в маєтку, після такої події? – здивувався Володимир. – Та ти каторги уникнув, друже! Вино, дівчата і танці, ось що зараз треба, а не сидіти з пісним обличчям за столом.
- Все ж я не впевнений, що це гарна ідея, — продовжував наполягати Михайло, і повів плечима, ніби фізично відчував погляд своєї дружини.
- Мішель, я тебе не впізнаю! Ти що зібрався сидіти тут і стерегти свою жінку, яка до речі з тобою за гроші й не приховує цього? Та за ті самі гроші в Херсоні можна знайти жінок, які принесуть набагато більше задоволення! – Володимир говорив жартівливо, ніскільки не соромлячись Людмили. Але щось в її обличчі він помітив, бо прослідкував за її поглядом собі за спину і розвернувся. Побачив Джейн, але не розгубився. – Перепрошую, якщо різко висловився, мадам Яновська. Але ж то чиста правда.
- Навіть не підозрювала, що правду можна так вивернути, — хмуро відповіла Джейн. Слова гуляки різали по серцю. Он як її сприймають – продажна меркантильна дівчина. Джейн перевела погляд на Михайла, він був незадоволений. Мабуть, тим, що Джейн втрутилась в розмову.
- Ти щось хотіла? – запитав Михайло.
- Мої речі несуть до вас в кімнату, вважаю це неприпустимим! – спохватилась Джейн. Якщо Михайло хоче їхати, хай котиться на всі чотири сторони, її яка справа. Але ночувати з ним в одній кімнаті вона не збирається.
- Ми одружені, це логічно – спати молодятам в одному ліжку, — чи їй здалось, чи в його очах стрибнули і зникли бісенята.
- Я не погоджувалась на це! – говорити прилюдно було ніяково, і Джейн розумно понизила голос. Не вистачало, щоб слуги підхопили нову плітку, і донесли Катериничам, що молодята сплять в різних ліжках. Розумом вона це раптово усвідомила. Але все одно продовжувала протестувати.
- Джейні, ви ж дозволите мені вас так називати, — втрутився в розмову Володимир. – Не забивайте собі голову таким дрібницями. Цю ніч Мішель точно ночуватиме в іншому ліжку, тож можете бути спокійними. І за угоду і за честь, чи не так, друже? – він поплескав Яновського по спині, і той неохоче кивнув, відводячи погляд від Джейн.
- Я розпорядилась відносно святкової вечері, — зітхнула Людмила. Видно було, що звістка про чоловічі розваги насправді ранить її, але вона не подає виду. Тільки згасла надія в погляді, видавала що їй боляче. – Посидимо значить удвох з невісткою. А ви звісно їдьте, святкуйте.
- Люся! – Володимир виявляється теж відчув тонкощі її настрою. – Якщо ми зустрінемо Архипа, обов’язково передамо, що ти зачекалась його вдома. Мішель, чекаю на вулиці!
Він підкрутив вуса, і коротко уклонившись жінкам, карбованим кроком пішов на вихід.
- Володя став різкуватим, — зітхнув, ніби виправдовуючись за друга Михайло. – Здається, він переживає за мене більше, ніж показує.
Михайло поспішив за другом.
- Я, мабуть, піду у свою кімнату, — залишаючи Людмилу на самоті позадкувала Джейн.
Коли вона повернулась в кімнатку, яку за кілька днів вже звикла називати своєю, то зрозуміла, що більше ніщо не нагадує про те, що Джейн тут жила. Всі її речі зникли. Дівчина зітхнула, і попленталась шукати Михайлові апартаменти.
Його кімнати, як і кімнати Нарчинськиї знаходились в іншому крилі. Джейн несміливо штовхнула двері, опинившись в невеликому, але затишному будуарі. Все обставлене в синіх і кремових тонах, стримано і по чоловічому строго. З передпокої двері вели в спальню, де під балдахіном із тонкого блакитного серпанку висилось ліжко. Спати поруч з Яновським? Джейн відчула як палають її щоки. Не діждеться.
Вечеря видалась напруженою. Людмила Нарчинська не збиралась визнавати тимчасову невістку за рівню. Тримала холодно у відсутність чоловіків, а Джейн не наривалась в друзі. Питань у неї було чимало, і вона примірялась як підступитись з ними до Людмили. В інший раз дівчина б згадала про хороші манери й остерігалась би бути нав’язливою і лізти з розпитуваннями. Але ж вона опинилась в будинку Нарчинських не зпроста, і якщо хоче забратись звідси швидше, треба гарно виконувати свою роботу.
- Мені не йде з голови та жінка, що ми зустріли на прогулянці, — коли з курятиною і овочами була покінчено, Джейн вирішила, що можна переходити до неквапливої розмови. – Михайло Овсійович обмовився, що був заручений з її донькою.
- Не заручений, — поправила дівчину Людмила. – Тільки випросив у Лідії Глібівни дозволу залицятись. Дівчинка була мила, і брат серйозно подумував на ній одружитись.
- Те що з нею сталось…
- З нею стався нещасний випадок, — безапеляційно відрізала Людмила. – Я була заклопотана, і мені було не до подробиць історії…
Нарчинська раптом спохмурніла, підхопила свій келих з вином осушуючи його до дна, і прикрила очі. Видно спомини спричиняли їй біль. Джейн охнула, с похопившись, що, мабуть саме тоді у Людмили з’явився маленький Осип, і згадки про ті часи спричиняють їй біль. Ніби підтверджую її слова, Людмила піднялась з-за столу:
- Щось у мене розболілась голова, — вона зробила кілька непевних кроків на вихід, потім повернулась, геть розлючена, Джейн вперше бачила як різко у Нарчинської змінюються настрій. – І більше не смій при мені згадувати ті події, вискочко! Якщо не хочеш вилетіти з цього дому як пробка!
Ясно, що з Людмили інформатор ніякий. Вона і правда божеволіє у своєму горі, і цілком може наздогнати одну відому всім стару.
#996 в Любовні романи
#20 в Історичний любовний роман
#18 в Історичний роман
інтрига, протистояння характерів_ пристрасть, шлюб за домовленістю
Відредаговано: 14.10.2019