Глава 6

Глава 6

Різкий окрик, наче відро льодяної води на голову отрезвив Джейн, і вона ошаліло вскочила, відступаючи від Михайла на кілька кроків, і плутаючись в подолі власної широкої спідниці. Завертіла головою, вишукуючи власницю пронизливого голосу, яка продовжила сипати прокльонами і лайкою в бік Михайла.

Нею виявилась стара, більше схожа на волоцюжку, чим на селянку. Брудна, засмальцьована до блиску пелена фартуха, пов’язаного поверх старомодної сукні, ліф сукні теж не вирізнявся чистотою. Волосся нечесане, брудними сивими бурульками обрамляло старе обличчя. Жінка була в літах, обличчя її зморщене як печене яблуко, розчервонілось від злості.

- Де ваша нянька, Лідія Глібівна? – спокійним рівним тоном запитав Михайло. Так розмовляють з малими дітьми, чи нездоровими душею людьми.

- Забирайся геть, клятий вбивця, — продовжила шамкотіти жінка. – Це моя земля, а Оксана була моєю дитиною. Ти знищив все….

Нарешті слідом за жінкою на галявину вискочила міцна круглолиця дівиця, в простому селянському вбранні.

- Ось ви де, пані, — вона кинулась до Лідії Глібівни, щоб чи то обійняти жінку, чи то заламати їй руки. Зиркнула на Михайла з Джейн, і пробурчала: - Перепрошую пане, не вслідкувала, бачте. Хтось їй доповів, що ви приїхали, розуму не прикладу хто той негідник, але як дізнаюсь, сама йому язика вирву, поганого…

- Забирай її, — зітхнув Михайло. – Може за лікарем кого послати?

- Не треба, впораюсь, — дівчина дійсно обняла бабцю за плечі, і щось їй зашепотіла, закриваючи власним тілом від неї Михайла і Джейн.

Михайло ухопив гувернантку за руку, і потягнув геть з галявинки.

- Ми не закінчили, пані Навас, — схилившись до її вуха прошепотів він.

Джейн була надто шокована, щоб відповісти. Тим більше, що на зустріч їм бігла Софі. Вона з розбігу зовсім по-дитячому обійняла Яновського, вткнулась носом кудись йому під груди, і зашепотіла:

- Знову ця божевільна, дядечку. Я так злякалась.

- Ну годі, — Михайло мимохіть чмокнув її в русе чоло. – Повертаймось, бо не встигнемо на сніданок.

Тисячі питань роїлись в Джейн в голові, але вона не уявляла як краще їх поставити. Та Михайло все зрозумів і сам, і коли вони знову осідлали незадоволених коней, почав пояснювати:

- Лідія Глібівна наша сусідка, і вона дещо не в собі, як ти помітила.

- Але до чого тут ви? – запитала Джейн. Вся ця історія мала якийсь неприємний душок.

- ЇЇ доньку Оксану вбили два роки тому, і через те, що вона приймала мої залицяння, підозри упали на мене, — Михайло говорив сухо, завчено, видно він відповідав на ці розпитування не один раз. – Але довести мою причетність не змогли. Троє рибаків бачили мене в той вечір на пристані, геть в далині від того місця де знайшли бідну дівчину.

- А що вона лепетала про землю?

- Та балка спірна вже з сотню років, проте років з тридцять тому її відкупив у Микільських свекор Люди, але після Оксаниної загибелі поміщиця відмовилась визнавати договір купівлі, - видно про землю шляхтичу було говорити простіше. – Мені її дуже шкода. Вона була дуже милою жінкою, до тієї трагедії.

- А справжній вбивця? – Джейн дивилась на Михайла по новому. Одна справа чути про його легковажний характер, і зовсім інші дізнатись, що у нього були серйозні стосунки. Які обірвались так трагічно. – Його знайшли?

- Ні. Жодних слідів, які б указували на когось конкретного.

- Тобто в окрузі до сих пір гуляє вбивця?

- Дізнавачі зробили висновок, що то був хтось заїзжий, — слабке заспокоєння вирішила Джейн. – Вам немає чого переживати.

Історія про Оксану Микільську залишила неприємний темний осад і неясну тривогу. Цікаво яка вона була та дівчина. Чи відчував до неї Михайло щось? І тут же осадила себе, яка її справа до Михайлових почуттів?

Людмила Нарчинська зустрічала їх в холі.

- Як гулялось? - в голосі прозвучала явна надія, невже настільки впевнена в братовій харизмі?

- Мамусю, там була та страшна божевільна! – поспішила раніше за всіх повідомити новину Софі.

- Шкода, що вам довелось її побачити, — Людмила старанно приховувала розчарування. – Бідна жінка вона ніяк не прийде до тями. По материнському я її на жаль розумію.

Що вона мала на увазі? Джейн відчула як цікавість знову розбирає її. В цьому домі ціла купа загадок. Треба буде ненароком розпитати Софійку.

Після сніданку Стасько прокрався в будинок, і тихенько тицьнув Джейн цидулку від княгині Оболенської. «Погоджуйся на шлюб, так буде зручніше. Князь потім все владнає. Незабаром буду з візитом, і все поясню».

Джейн зіжмакала шматок паперу, ховаючи в кишені, і ледь не застогнала від відчуття, що потрапила в пастку. Коли вона погоджувалась допомогти подрузі, то навіть не думала, що їй доведеться виходити для когось заміж. Великого бажання пов’язувати себе з чоловіком якого знала всього добу у Джейн не було. Навіть якщо цей чоловік Михайло, і навіть якщо він так божественно цілується. Обурені думки раптом потекли в зовсім іншому напрямку, приносячи з собою ледве помітний запах пізніх суниць і невіданий раніше трепет в животі.

Але як тепер повідомити Михайлу, що вона згодна стати його дружиною, якщо він навіть справжньої пропозиції не зробив? Чекати і підігрувати? Схоже більше нічого іншого не залишається.

Та Яновський не став змушувати дівчину чекати надто довго. У нього самого час підпирав. Навідавшись в Янівку, і побачивши що Михайла там не було Катеринич приїде до Нарчинських. Треба владнати шлюб як найшвидше. Йому було неприємно усвідомлювати, що він мусить обманювати таку милу і невинну дівчину як Джейн. Вона навіть цілуватись не вміє. Смішно. Він то вважав, що така пристрасна натура в її то роки принаймні це має уміти. Але думка, що він перший, хто по справжньому торкався її губ прокотились по тілу гарячою хвилею гордості. І приємного передчуття. Скільки всього її можна навчити. В тому, що мадемуазель Навас буде не проти, він ніскільки не сумнівався.

Дочекавшись, поки племінника вкладуть спати, а Софі перепочиватиме після занять, Михайло Яновський постукався у двері гувернантки.

Джейн дійсно зайшла перепочити. Полуденна спека і рання побудка викликала сонливість. Зайняття з Софі вимушено відкладались до того часу, поки спека спаде. Джейн ще раз дістала записку княгині, перечитала її. Було страшнувато. Але стук у двері змусив знову зіжмакати багатостраждальну записку і запхнути її під подушку.

- Увійдіть!

Чомусь сумнівів хто там буде за дверима у Джейн не було. Але одна справа очікувати Михайла, і зовсім інша – побачити його у своїй невеличкій кімнаті, яка в його присутності раптом стала затісною. Чоловік двома кроками вийшов на середину кімнатки, і впер погляд темних очей на Джейн, яка зіскочила з ліжка, і нерішуче застигла в очікуванні.

- Ми не закінчили з вами розмову, пані Навас, - Михайло зробив крок ближче,

- Невже? - і Джейн кивнула йому на стілець біля секретеру, сама сідаючи на край ліжка. – Я б не назвала те розмовою.

- А чим? – Михайло вигнув брову.

- Безцеремонним хапанням мене і цілуванням без дозволу.

«Дозволиш раз — дозволиш назавжди», - говорила Джейн мама. Тому вона більше не збиралась створювати у шляхтича хибні уявлення про власну доступність.

- Я не помітив, що ти була проти, — їдко відповів Михайло. Розмова поверталась геть не так, як йому хотілось. Маленька пані відчайдушно йому брехала, що їй не сподобалось. І він вже не був таким впевненим у власному успіху.

- Ви зайшли мене ображати? – миттю спалахнула праведним гнівом Джейн, і приготувалась вказати самовпевненому грубіяну на двері.

- Ні, — Михайло нарешті опустився на стілець, який жалібно скрипнув під його вагою. – Я хотів просити тебе виявити мені честь і стати моєю дружиною.

- Навіщо?

І знову Яновський відчув себе збитим з пантелику. Але водночас він відчув неймовірне полегшення. Схоже просто провести пані Навас не вдасться, і доведеться їй все розповісти. Це не полегшувало справу, але дозволяло не обманювати. Взагалі то шляхтич брехати комусь вважав нижчим своєї гідності. Можливо тому дівчина його так швидко і розкусила, що він не вмів бути не щирим.

- Пояснення про кохання з першого погляду тебе не влаштує? – все-таки спробував пожартувати Михайло.

- Я не настільки наївна, — погодилась Джейн. – Так зване «кохання» могло б послугувати причиною спроб залізти мені під спідницю, але аж ніяк не одруженню.

- Приємно і страшно одночасно мати з тобою справу. Що ж я пропоную ділову угоду, — Михайло не без великого жалю перейшов на діловий тон. Схоже ця манірна дівиця тому і сидить в старих дівах, що геть не вірить у зізнання в коханні. З одного боку, це звісно її вберегло від розчарувань. А з іншого – з таким підходом чоловіком обзаведешся не скоро. – Ми укладаємо з тобою шлюб на кілька місяців, ти отримуєш захист, утримання від Людмили за роботу гувернанткою, і після розлучення кругленьку суму від мене.

- І для чого це вам? – Джейн не очікувала, що Михайло буде аж настільки відвертим. З одного боку їй було неприємно усвідомлювати, що вранішні поцілунки були лише майстерною грою, з іншого ж вона навіть пишалась собою, що вчасно розкусила нечесну гру, і не зайшла аж надто далеко. Проте їй імпонувала чесність шляхтича. Схоже він теж у край безвихідному становищі, раз зважився на всі ці ігри з одруженням.

- Дехто дуже сильно хоче отримати мене в зяті, — поясним Яновський. – І єдиний спосіб цього уникнути – одружитись раніше. Повір мені, ти набагато приємніша кандидатура, ніж та, що пропонують мені.

Михайло не втримався, і скочив на ноги. Він завжди любив ходити, коли розмова видавалась нервовою. Але в маленькій кімнатці Гувернантки було ніде розвернутись.

- Якщо я відмовлюсь від того шлюбу, мене або пристрелять на дуелі, або зашлють на каторгу. Так що як бачиш ситуація вимагає радикальних заходів.

- У мене буде одна умова, — Джейн постукала пальчиком себе по нижній губі. Михайло відчув як пропустило його серце удар, а все тіло миттю напружилось в пориві обцілувати і пальчик гувернантки, і її строгі губки. – Шлюб буде без консумації.

- Мені раптом стало зрозуміло, чому ти до сих пір не заміжня, — фиркнув Михайло. – Ти надто нерозумна, щоб приховувати свою освіченість. Чоловіки цього не люблять.

- Боїтесь освічених жінок? – кинула йому виклик Джейн. І не прогадала, адже в його погляді спалахнув темний вогонь.

- Скоро ти переконаєшся, як помилилась, — Михайло нарешті посміхнувся. Навіть не думав, що маленька пані Неприступність погодиться на грошову премію. Думав доведеться її довго вмовляти. Тому легко погодився на висунуту дівчиною умову. – Я обіцяю не посягати на твою честь, якщо ти сама не попросиш про інше.

- Тоді по руках! – Джейн видихнула з полегшенням. Все пройшло навіть краще, ніж вона сподівалась.

Але розслабилась вона рано. Михайло стрімко скоротив дистанцію між ними, присівши поруч на ліжку.

- Але мій недоброзичливець має бути впевнений, що між нами шалена пристрасть, — він доторкнувся рукою до ніжної дівочої щоки, і від його близькості у Джейн миттю запаморочилось в голові. В роті стало сухо. Рука на її обличчі відчувалась розпеченим залізом. Дихати було важко. Майже пошепки звабник продовжив. – Чи не вважаєш, що треба попрактикуватись, щоб зіграти її бездоганно?