Глава 4

Глава 4

Переодягатись до вечері Джейн не стала. Не так багато одягу вона з собою взяла. Все ж її завдання було тимчасовим, і не потребувало необхідності перевозити з собою весь гардероб. Але навіть по при доводах здорового глузду, що треба поводитися як завше, і не чім не видавати свою обізнаність в планах хазяїнів, якась внутрішня сила змусила дівчину на п’ять хвилин довше простояти біля дзеркала, вишукуючи недоліки в зовнішності.

На ній була проста лляна сукня кольору карамелі, з круглим вирізом, що міг би кокетливо відтулити улоговинку між налитих грудей, але декольте цнотливо було прикрите шифоновою шемізеткою, з мереживним комірцем і крихітними несправжніми ґудзиками. Саме те, щоб не викликати небажаних спокус.

Чорне волосся зачесане назад, і зібране в тугу косу-колосок.

Звісно жодних недоліків у собі Джейн не знайшла. Хоч завтра відправляй в школу шляхетних дівчат викладати етикет і манірність. Дівчина посміхнулась своєму відображенню. Посмішка миттю змінила строге обличчя, ніби сонце визирнуло із-за хмар. Джейн не втрималась від того, щоб послати собі повітряний поцілунок, і подумки побажати успіху.

Мала Їдальня в Нарчинських була на першому поверсі. Малою вона біла від того, що там зазвичай вживали їжу тільки члени родини. Кімната була невеликою, пофарбованою світлою фарбою, з натюрмортами обабіч буфета, і з овальним столом на десять персон. По центру сиділа Людмила, з права від неї розмістились чоловіки. Виходило так, що Джейн сиділа навпроти Михайла. Це її невідомо з чого нервувало.

Він встиг переодягнутись, і тепер на чоловікові красувалась світло-блакитна сорочка, біла жилетка з піке, з двома рядами блискучих ґудзиків, темно-синій сюртук, і штани як і передбачено модою на тон світліші верхнього одягу. Він навіть краватку пов’язав, хмикнула про себе Джейн, пригадавши, що князь Оболенський рідко слідував цьому правилу, одягаючись для вечері в компанії родини. Тільки якщо мав бути присутній хтось чужий.

Що ж красунчик явно хоче справити на неї враження, вирішила Джейн. Вона звісно не була марнославною, але і дурною теж не була.

Михайло особисто встав, щоб відвинути для Джейн стілець. І у світлі люстри вона нарешті роздивилась колір його очей. Чорні, блискучі як маслини. Вони певно при денному світлі мали бути синіми, але зараз здавались бездонними вирами, в які Джейн мимоволі провалювалась. Землі бракло під ногами, і вона певно б не втрималась, якби не вхопилась за край стільця. Віддалилась їдальня і присутні, у вухах чувся тільки шум власної крові. Здавалось в цілому світі існує лише вона і чоловік, що невідривно дивився їй в очі.

Джейн важко зітхнула, відчуваючи як несамовито закалатало серце, і опановуючи себе, відвела погляд, і знову подивилась на Михайла строго, як вчителька на учнів. Подіяло слабо, тому що у відповідь чоловік сліпуче їй посміхнувся, викликавши нову хвилю збентеження в усьому тілі. Чи не захворіла вона часом, що її лихоманить і морозить від однієї його присутності?

- Чудово виглядаєте, мадемуазель Навас, — допомагаючи їй сісти за стіл, продовжив поміж тим чоловік, під незадоволений погляд свого друга. Але реакцію Володимира Джейн навряд чи б помітила.

- Боюсь ми з вами не в рівному становищі, адже Ви знаєте мене, а я Вас ні, — неслухняним язиком відповіла Джейн, спостерігаючи як Михайло сідає на своє місце.

- Дозвольте представити, Михайла Яновського, мого брата, — втрутилась в розмову Людмила. – А поруч, Володимир Білоус, без сумніву кращий друг нашої родини.

Джейн з полегшенням перевела погляд на Володимира, ввічливо тому посміхаючись. Дарувати посмішку Михайлу від чогось було ніяково, ніби тим самим дівчина могла зізнатись, що він їй подобається. Володимир теж був в іншому одязі, відмітила Джейн. На ньому красувався модний два роки тому оксамитовий сюртук фіолетового кольору, розшитий золотистими квіточками. Таке вбрання кидалось в око, та на фоні Михайла Володимир все одно тьмянів, і не викликав жодних емоцій.

Подали аперитив і холодні, ймовірно з льошника закуски. Джейн на мить притихла, дозволяючи лакею наповнити свій келих вином. Було незвично. Дівчина звикла вживати їжу з челяддю на кухні, в теплій і дружній обстановці, без всіляких етикетів, і тому необхідність весь час контролювати себе, щоб взяти правильну виделку, вже на перед нервувала Джейн.

- За знайомство! – тут же підняв свого келиха Михайло. – Воістину, направляючись сюди, я не очікував зустріти тут такий діамант!

Михайло не відривав погляду від гувернантки. Дівчина була напруженою, як натягнута струна. В її витонченому, але не тендітному тілі відчувалась сила і порода. Старовинні дворянські роди несли на собі відбиток величі, в яких би умовах не виховувались їх нащадки. Шляхетна кров читалась в посадці голови, в лінії її прямих гордо розвернутих плечей, рівній поставі, і маленьких, не створених для праці руках.

Михайло спостерігав, як Джейн підняла келих, і пухкі, аж надто пухкі губи торкнулись кришталю, ніби пестячи його. В паху стало гаряче. Такої реакції він від себе не очікував. Але відірвати погляд від Джейн Навас було понад його силу. Залишалось тільки їсти її поглядом, і мріяти про те, як би було чудово забрати зараз з тонких пальців келих, відставити його геть, і зім’яти її губи в поцілунку, змішуючи своє дихання зі смаком молодого винограду на її губах.

Михайло стис серветку на колінах, і зусиллям волі перевів погляд з її обличчя нижче. Він так жадібно роздивлявся дівчину, що вже сам розумів, що переступив всі грані дозволеного. І поводитися нахабно і непристойно. На щастя маленька пані Неприступність нічим не видала, що її обурює чи ображає його погляд. Для Михайла це було добрим знаком.

Погляд чоловіка змістився на тонку манишку, яка колихалась в такт диханню дівчини. Краще б він дивився у свою тарілку! Туго обтягнуті тканиною налиті дівочі груди сколихнули його уяву не гірше звабливих губ гувернантки. Відчуття було таким, ніби він вперше бачить жінку. Володимир заговорив, нарешті порушивши тишу за столом, і навіяне спогляданням пані Навас збудження трішки розвіялось, залишивши в тілі присмак досади й роздратування:

- Людмила  Осипівна сказала ви дворянського роду, пані Навас?

- Мій тато молодший не титулований син, — спокійно відповіла Джейн, дивлячись чоловікові в обличчя. – Він переїхав в Новий Світ в пошуках кращої долі.

- Ваші батьки там і живуть?

- Матінка так, а тата я, на жаль, не пам’ятаю, — і знову жодної емоції на прекрасному обличчі. Схоже дівчина звикла до подібних питань. – Але його походження як бачите все ж послугувало мені. І я не працюю подавальницею чи посудомийницею.

- Це було б справжнім злочином, змушувати вас так важко працювати, — погодився Володимир.

- В тім щоб чесно заробити собі на життя немає нічого ганебного, — нарешті Джейн перестала нагадувати міцно натягнуту струну, і трішки відволіклась втягнута в розмову. – Моїй матінці доводилось виконувати різну роботу, переш ніж вона потрапила на службу в будинок Долинських, і я нею щиро пишаюсь.

Лакей знову заніс їжу, і Джейн впіймала його неприязнений погляд. Стало геть незручно. Хлопця звали Дорофій, він був молодим й ввічливим. І дуже мило червонів зустрівшись з Джейн поглядом за столом. Але не тепер. Зараз він всім своїм виглядом демонстрував зневагу до різкого злету гувернантки. Так ніби вона навмисно вислужувалась, щоб зайняти місце за панським столом. І тим самим провести межу між собою й іншою прислугою, возвиситись над ними.

Ніби продовжуючи помсту Джейн невідомо за що Дорофій труснув ополоником, накладаючи м'ясо бефстроганов дівчині в тарілку, і густа підлива щедро ляпнула на пелену, зіпсувавши сукню. Джейн удала, що нічого не сталось, не вистачало ще влаштовувати сцени, тільки-но сівши за стіл, але в душі залишився неприємний гіркий осад.

- А як вам було в домі князя? – продовжив розпитувати Білоус.

Це дратувало. Дратував і злив нарочито пильний погляд Михайла, від якого пропадав апетит. Він ніби вивчав дівчину, думаючи, що вона цього не помічає. Вона теж не могла втриматись від того, щоб не ковзати час від часу поглядом по його обличчю, відводячи очі лише для того, щоб не видати свій палкий інтерес до нього.

Його чисто вибриті щоки викликали бажання доторкнутись до них кінчиками пальців, щоб перевірити, чи дійсно шкіра така гладка, як задається на погляд, чи все ж вколе світлою і не помітною щетиною. Джейн подумала, що бажання окреслити пальцями лінію губ і скульптурні вилиці Яновського насправді ірраціональне, і жоден чоловік раніше не викликав у неї подібних відчуттів. Невже вся річ у тому, що вона підслуховувала, і тепер знаючи про його задум, тремтить від хвилювання, очікуючи, коли вже чоловік почне її зваблювати?

Нав’язливе ж розпитування з боку Володимира по всяк час повертало Джейн до реальності, вириваючи з дивного трансу, навіяного власними мріями і гіпнотизуючим поглядом чоловіка навпроти. І це ж він ще нічого не зробив, тільки дивився.

- Володю, я вже все розпитала у мадемуазель Навас, тож не варто бентежити дівчину, — доброзичливо і строго одночасно відповіла замість Джейн Людмила. Схоже ревниву жіночу натуру дратувала увага гостя до гувернантки. Але Джейн була їй навіть вдячна, що заступилась і не потрібно знову розповідати неправдиву історію про капризну княгиню. – Думаю, нам всім було б цікаво послухати новини з Києва.

- Власне головна новина сидить поруч з нами, всі інші просто тьмяніють на фоні цього скандалу, — і Володимир фиркнув у вуса.

Джейн удала, що вона здивована, але її погляд був проігнорований похмурим Михайлом, і самовдоволеним Володимиром.

- Мішель мені розповів про неприємності, і я відверто кажучи навіть трішки рада, що хоч щось змусило брата повернутись в рідні краї.

- Це не надовго, — коротко повідомив Михайло.

- Але скоро приїде Геля, і ти як її опікун маєш бути поруч, коли дівчина вийде у світ, — заперечила Людмила. – І взагалі пора подумати про жениха для неї. У дитини цілком пристойне придане, сподіваюсь ти маєш когось на увазі.

- А я б на місці Мішеля не поспішав, і дав Гелі час освоїтись, роззнайомитись з молодими людьми, — втрутився в розмову Володимир.

- Тут я цілком солідарний з другом, — погодився Міша. – Ніяких договірних шлюбів. Геля вийде за того, на кого вкаже їй серце. Досить і того, що вже є у тебе з Нарчинським.

- А хто це – Геля? – не втрималась від питання Джейн. Звісно то не її справа, але все одно було цікаво.

- Це наша менша сестра, — охоче пояснив Михайло, і в його очах майнула ніжність. – Вона має приїхати на наступному тижні, коли закінчить навчання в Полтавському інституті шляхетних дівчат.

- Софі теж буде туди вступати? – поцікавився Володимир.

- Ні, Софі поїде в Одесу, це ближче, - відповіла йому Людмила, і розмова перетекла на обговорення навчальних закладів.

Нарешті подали пісочні кошики з абрикосами й ніжним вершковим кремом. Джейн з полегшенням вирішила, що тяжка вечеря, на якій в ній просвердлили дірку, що найменше, добігає кінця.

- Геля не буде жити в домі нежонатийого. Це непристойно! Що тебе так тягне в той Київ? - не витерпіла Нарчинська, коли розмова знову навернулась на плани Михайла.

- Велика кількість злачних місць, звісно, що ж іще, — замість Михайла відповів Володимир, і отримав від друга похмурий погляд.

- Говори за себе, — незадоволено пробурчав Михайло, якому було неприємно навіть подумати, що в очах гувернантки може читатись розчарування ним. Дівчина трималася скромно і тихо, майже не брала участі в розмові, і Михайлу здавалось, що великого труда не складе переконати її вийти за нього заміж в дуже короткі строки.

Попередній азарт поволі відпускав шляхтича. Його очі все так само милувались ідеальною дівочою красою, весь вечір він майже не спускав з гувернантки погляду, здавалось роздивившись її всю. Руки свербіли доторкнутись до дівчини, але в душі росло переконання, що вона буде його без зайвих труднощів.

Нарешті вечеря скінчилась, і Джейн притримуючи рукою пляму на сукні вислизнула з-за столу.

- Мадемуазель Навас, Вас можна запросити завтра на прогулянку? – подав голос Михайло, проводжаючи дівчину поглядом.

Та завмерла, здивовано подивившись на нього, потім перевела погляд на Людмилу Нарчинську, і відповіла:

- Не думаю, що це буде правильно, адже мені виплачують утримання не за прогулянки.

- О, я думаю не буде нічого поганого, якщо ви з Софі прогуляєтесь зранку в компанії Мішеля, — запевнила дівчину Людмила.

Якби Джейн не була в курсі планів брата і сестри, вона б вельми здивувалась. А так тільки схилила голову, і повернулась до Михайла:

- Ми будемо готові о восьмій, щоб прогулятись до сніданку.

Джейн вийшла, відчуваючи приємне передчуття. Вона настільки поринула у власні роздуми, що навіть не помітила, як Володимир Білоус вийшов з їдальні слідком за нею.

- Ви надзвичайно мила дівчина, — промовив він. Русоволосий, світлоокий чоловік був повною протилежністю свого друга. Джейн змусила себе посміхнутись чоловікові, і подякувала за комплімент. Але він продовжив, як тільки вони віддалились від їдальні на достатню відстань. – Я б дуже не хотів, щоб хтось розбив вам серце.

- З чого ви взяли, що це має статись? – легковажно запитала Джейн.

- А що мало охочих? – питанням на питання відповів шляхтич. – Та головне пам’ятайте, що в нашому світі так не буває, щоб хтось закохався в дівчину так, щоб вже на завтра після першого знайомства просив її руки. Це казки для наївних інституток, ви ж наївною мені геть не здались.

- Дуже цікава сентенція, — Джейн більше не знала що відповісти. Здавалось Володимир хоче її попередити про наміри Михайла. Дуже сердобольний і порядний чоловік, про себе вирішила Джейн. Не те, що Яновський з сестрою. Але в будь-якому випадку вона не збиралась грати в Михайлом в його ігри. – Дякую за хвилювання, і добраніч.