Глава 2
І ось Джейн не вірилось, що її прийняли на роботу. Та ще й так легко. Вона вважала, що прискіплива Людмила почне допитуватись і перевіряти кожне сказане слово. Так би й мала себе вести підозріла до всього зрадниця Вітчизни. Але чи то Нарчинська надто добре грала, чи зовсім була не в курсі справ чоловіка, та вийшло так, що вона лишень проглянула документи, як їй подала їй Джейн, і з заклопотаним виглядом вислухала дбайливо заготовлену історію.
« Сеньйора Хелен стала надто ревнива через другу вагітність… Вона надто прискіпливо ставиться до кожного погляду, який кидає на мене сеньйор Александер. А потім влаштовує скандали. Але останньою краплею стало те, що з моєї зарплатні вирахували половину», - брехня гладко лягала, але Джейн було ніяково, від того, що доводилось когось дурити, та ще очорнити власну подругу в очах інших людей.
- Так, твоя зовнішність може стати проблемою, — повертаючись з далекої задуми у вітальню погодилась Людмила Нарчинська, і її очі спалахнули неприязню. – Але поки ми не знайдемо когось кращого, можеш залишитись.
У Людмили й Архипа Нарчинських було двоє дітей, п’ятирічний Орест і дванадцятирічна Софія. Дівчинка майже закінчила домашню освіту, і планувала восени вступати до Одеського інституту благородних дівиць, щоб уже там поглиблено вивчати французьку і польські мови, історію, географію, риторику, філософію, Слово Боже.
Княгиня Оболенська після спілкування з начальницею Одеського інституту дуже негативно відзивалась про пансіонати закритого типу, вважаючи, що навчання там невиправдано дороге – аж тисячу рублів на рік. Це при тому, що дівчат вчили хатньому господарюванню, рукоділлю, танцям і іноземним мовам. А таким дисциплінам як географія, історія, арифметика приділяли надто мало уваги, викладаючи поверхнево, щиро вважаючи, що заміжній жінці надалі всі ці науки все одно не знадобляться. Хелен такий підхід до навчання обурював, і вона наполягала на домашньому навчанню для Саші Оболенської.
Тож серед обов’язків Джейн було навчання Ореста арифметики та читання, а також поглиблене вивчення іноземних мов та етикету з Софією. Не надто багато роботи. І зовсім було не зрозумілим, чому попередня гувернантка з цим не могла впоратись. Але Джейн планувала це з’ясувати найближчим часом.
За три дні дівчина цілком освоїлась в будинку Нарчинських. Їх маєток був більш старим, у порівнянні з обійстям Долинських, що перейшло Хелен Оболенській у придане. Вони з князем рік тому зробили в маєтку пере облаштування, оновивши інтер’єр, добудувавши цілий корпус для гостей, і флігель для слуг.
У Нарчинських зберігся наліт старовини в архітектурі й інтер’єрі. Не надто просторий хол другого поверху, куди вів парадний ганок, втрачав частину місця через статуї й фонтанчик. Навколо штучного водоймища стояли бочки з теплолюбними рослинами. Парадні сходи були справа від входу, зліва ж був коридор, який вів до салону і бальної зали.
Джейн вивчила, що Людмила Нарчинська полюбляє приймати гостей у бузковій вітальні. Тут малось гарне місце для підслуховування, біля дверей за темно фіолетовою портьєрою було достатньо місця. Іноді тут напохваті чекала якась покоївка, на той випадок, якщо господиня смикне сонетку. Але зазвичай місце пустувало.
Кабінет Архипа на жаль був замкнений, і Людмила в нього не заходила. Джейн підозрювала, що ключі від кабінету зберігаються у Параски, яка була економкою і кухаркою в одному лиці. Але ж Оболенські не просили Джейн влазити в кабінет і перевіряти за відсутності хазяїна. Джейн навіть боялась уявити, що було б якби їй все-таки довелось нишпорити в особистих паперах шляхтича.
Зараз час близився до обіду, і Джейн завершувала з дітьми урок географії. Як виявилось з цієї дисципліни у Софії теж був значний пробіл.
- А Ви перепливали океан? – поцікавилась Софія. Дівчина була невловимо схожою на матір, тільки волосся в неї було світлішим, з яскравими медовими пасмами. І носа з щоками вкривало дрібне ластовиння. – Пані Джейн, з вами все гаразд?
Джейн здригнулась, чи їй здалось, чи й справді почувся скрип коліс біля будинку?
- Голова заболіла, — тихим голосом промовила вона, ніби ненароком поглядаючи у вікно, і відмічаючи, що до парадного ганку і справді підкотилась карета, з якої виходить чоловік. – Так, перепливала.
- І як це?
- Так само, як поромом плити до Одеси з Херсона, тільки набагато довше, — Джейн зітхнула, і притисла руки до скронь. – Вибач, я, мабуть спустюсь на кухню до Парасі, точно знаю у неї має бути порошок від зубного болю, думаю від мігрені він буде не гіршим.
І швидким кроком вибігла з навчальної кімнати. Серце затріпотіло, невже хазяїн нарешті повернувся, і можна буде почути щось цікаве?
Джейн прудко збігла сходами на перший поверх, якраз в ту мить, як поріг переступило двоє чоловіків. Один не високий, світлоголовий, з пухнастими бакенбардами й закрученими вусами, одягнутий в блакитний камзол. Здається його спину вона бачила з вікна.
А другий… У Джейн раптом пересохло в роті й серце зупинилось в грудях. До сих пір вона вважала, що князь Оболенський найкрасивіший чоловік у світі, і когось гарнішого просто бути не може. Зараз Джейн мусила визнати, що вона помилялась. Чоловік був високим, вищим за Джейн на голову, по при тім, що сама дівчина не вирізнялась тендітною статтю. Широкоплечій, міцної статури, але не гладкий, ні одяг незнайомця буквально розпинався від потужних м’язів. До колін на ньому були чоботи для верхової їзди, очевидно, що він не трясся в кареті, як його супутник. Про те, що чоловік їхав верхи свідчив і стек в руці, і скуйовджене вітром волосся на голові.
А от вище чобіт, сильні чоловічі ноги обтягували світло-коричневі панталони. Джейн навіть уявити не могла, що на комусь можуть так ідеально сидіти прості штани. Дівчина похопилась, що геть непристойно розглядає чоловічі ноги, і поспіхом знову перевела погляд на його обличчя. Привабливість незнайомця була геть іншою, ніж у князя. Високий лоб, квадратна щелепа, різкі, чуттєві губи. Тільки кольору очей було не роздивитись з далеку.
- А мені подобається, як мене тут зустрічають, — повертаючись до товариша заявив незнайомець. І знову перевівши погляд на Джейн запитав: - Хто ви прекрасна незнайомка?
Джейн залилась рум’янцем, зрозумівши, що цей негідник прекрасно бачив куди вона в основному пялилась кілька секунд тому. Він теж неквапливо і нахабно її розглядав, переводячи погляд з грудей, які самі собою занили й поважчали, до губ, які захотілось прикусити. Незнайомець дивився так інтимно, що здавалось вони в холі залишились самі.
- Припини бентежити дівчину, Мішель! – подав голос його супутник, і Джейн оговталась, згадавши, що їй краще зараз зникнути. Але не встигла, адже в хол вже вийшла Людмила, і невдоволено подивилась на дівчину:
- Що Ви тут робите, пані Навас?
- Голова розболілась, я до Параски, — тремтячим голосом відповіла Джейн, навіть не уявляючи, що може ще більше почервоніти. Ніби хазяйка застукала її на чомусь соромному.
- То йдіть собі, — і потім вже повернулась до гостей. – Міша, як я рада тебе бачити, правду кажучи не надіялась, що ти приїдеш так швидко, я тільки три дні тому відправила листа!
- Листа? – Джейн мусила йти на кухню, мимохіть помітивши, як вигнулась зацікавлено брова у Мішеля. Слава Марії, це не Нарчинський! Навіть страшно було б подумати, що було б якби таке потрясіння у неї викликав хазяїн і роботодавець. І нехай Джейн тут не по справжньому працевлаштована, але вона б згоріла від сорому, переш ніж виконала завдання Оболенських.
- Ходімо у вітальню! – запросила Людмила. І кинула Джейн у спину: - Мадемуазель Навас, передайте на кухні щоб подали напої на три персони. І обід теж нехай готують з урахуванням гостей.
Джейн пришвидшила крок, треба було передати розпорядження Нарчинської, і зайняти пост за портьєрою у вітальні. Серце забилось тривожно. А що, як таємничий Мішель привіз важливі новини, які вони зараз будуть обговорювати? Треба було неодмінно з’ясувати, хто він і навіщо тут. На думку Джейн саме так і мали виглядати негідники й шпигуни – з безсоромним поглядом, здатним змусити стушуватись і розгубитись найнахабніших дівчат. Матінка Фло казала, що таких або треба приборкати раз і назавжди, щоб не сіпався, або оминати, щоб не плакати над своїм розбитим серцем.
- І де це запропастився мій нелюбий зять? – Джейн захекалась, і воровкувато озирнувшись сховалась за портьєру. Краєм вуха розібравши голос Мішеля.
- Володю, залиш нас, — раптом попросила Людмила Нарчинська. – Мені треба поговорити з братом на одинці. Вибач.
- Велю подати воду в кімнату, — озвався той, кого звали Володя. – Правду кажучи дорога з Києва мене вимотала. А все, що я маю знати мені Мішель розкаже сам.
Портьєра колихнулась, і Джейн ледь не зомліла від страху, коли зовсім поруч почулись кроки і невдоволене сопіння. Але чоловік прокрокував мимо, і коли його кроки затихли, до Джейн донісся роздратований голос Мішеля:
- То що у тебе тут відбувається, Люд?
- Архип загуляв, він зараз розважається в компанії повітових шльондр, — здавалось гіркоту в голосі Людмили можна було б зачерпувати ложкою. Джейн не бачила виразу її обличчя, але все одно пожаліла жінку. – Я написала тобі відразу після скандалу.
- Я не отримував твого листа, — розчарував жінку Мішель. – Здається ми розминулись.
- Мішо, мені треба твоя допомога. Софі має через півтора місяця їхати до Інституту, а у мене немає чим заплатити їй за навчання! Боже, ти навіть не уявляєш, як мені соромно просити у тебе…
- Припини! – різко обірвав схвильовану Людмилу брат. – Звісно я дам стільки, стільки необхідно, про це можеш не турбуватись!
- Дякую! Дитині й так доведеться не легко, там поглиблене вивчення французької мови, яку вона погано знає…
- Але ж у неї була вчителька? Я сам особисто оплачував послуги мадемуазель Луїзетти!
- Мадемуазель Луїзетта знайшла краще застосування своєму французькому язику, Я мусила її звільнити, вкотре застукавши за вправами з Архипом!
- Я його пристрелю!
- Не смій! – в голосі Людмили змішались паніка і відчай. - я знайшла нову вчительку. Панів Навас цілком впорається до початку навчання.
- Ота краля? – в голосі Мішель був захват навпіл з презирством, так, що Джейн стало не по собі. Але як виявилось зневажливість в голосі була продиктована незадоволенням сестрою, — Ти бачила, яка вона красуня, чи тобі засліпило очі? Та твій чоловік буде облизуватись на це дівчисько, як кіт на сметану, і скромним він точно не буде.
- Так, це може бути проблемою, але у мене не було вибору! – мусила визнати Людмила. – Але ж поки Архипа тут немає. І ще неділі дві він буде заливати горе, на стільки грошей у нього точно вистачить.
Мішель пробурмотів непристойні слова в адресу зятя. І Нарчинська поспіхом перевела тему:
- Але якщо ти не отримав мого листа, то що тебе привело сюди, Мішель?
#1002 в Любовні романи
#21 в Історичний любовний роман
#17 в Історичний роман
інтрига, протистояння характерів_ пристрасть, шлюб за домовленістю
Відредаговано: 14.10.2019