Глава 4.2

Зранку довелося випрати п’ятничний одяг, який просякнув запахом алкоголю та Ніколаса і дратував мене цим. Сходила в магазин, вислухала розповідь мами про неймовірну красу Балканських гір і зібрала сумку в академію. Готуватись завчасно і планувати – мої основні правила в навчанні і роботі. Шкода, що із стосунками так не виходить. Ще кілька днів тому, я б сказала що це на краще, але зараз вже невпевнена. Кинула швидкий погляд на металевий жовтий обідок на тумбочці і кинула його в кишеню куртки.

Зайшовши в кафе «Lovare», мене оточили різні відтінки бірюзи доповнені білим та м’ятним. В кафе приємно пахло кавою, молоком, спеціями, прянощами, а у скляних вітринах різнокольорові тістечка закликали негайно їх з’їсти. Меліса вже сиділа на нашому улюбленому місці, біля круглого вікна на другому поверсі кав’ярні, і махала мені рукою. Я приєдналась до неї, попередньо зробивши на касі замовлення: шматочок червоного оксамиту і обліпиховий чай.

Подруга сиділа в білому діловому костюмі із зеленими акцентами і прекрасно вписувалась в інтер’єр, ніби вона була власницею кафе. Ліса, як завжди, замовила собі подвійне еспрессо і якесь тістечко без цукру. Не встигла я сісти, як до нас приєдналась Лія.

- Які ви пунктуальні, дами!

- Не більше за тебе, - відказала Лія і показала Лісі язика. Її гарний настрій був хорошим знаком і хоч я не хотіла його псувати, але мусила з чогось обережно почати.

- То, Конрад не освідчився Еммі, чи ти цього не запам’ятала? – Лія вирячила на мене очі.

- Знаєш, вчора, коли ти написала, що нічого не пам’ятаєш з вечірки, я не повірила, але… - я знизила плечима. – Серйозно? Ох, Ді. Що ж тоді, я розкажу перша. Тепер ми з Конрадом зустрічаємось! – урочисто промовила Лейла. Я відкрила рота.

- Але ж… Пропозиція… Емма… І все таке?

- Жодної Емми! – хитнула головою вона. – Я набралась сміливості під дією випитих коктейлів і зізналась Конраду. Уявіть моє здивування, коли почуття виявились взаємними! Я була готова стрибати від щастя! А Емма… - Лейла скривилась. – Вона просто ширила чутки про одруження, щоб позлити якогось чергового колишнього.

- О, ні! – підкотила очі Меліса.

- Я рада за тебе, Лейло! Це ж прекрасно! І чого було не зробити це раніше! – Лія лише знизила плечима і зробила ковток зеленого чаю. Сором’язлива, часом наївна і дуже добре – така вже вона.

- Ну, з твоєю історією все ясно, як день, а от… - Лія погрозливо подивилась на Лісу. – Та що? Я теж рада за тебе, і тут саме час для фрази: «А я казала». Казала, що він теж тобою цікавиться! Але, також можна привітати Ді. Вона виграла парі! І тепер вона - Джудіт Брайль, вітаємо! - вони разом заплескали, а я на них шикнула.

- Він сказав, що я не взяла його прізвище і нема тут чому радіти!

- О-о-о, це наша Ді! - схвально кивнула Меліса.

- І взагалі, оскільки парі я вже виграла, планую закінчити цей «щасливий шлюб» якнайшвидше!

- Ох, Ді! - я знала це важке зітхання. Дуже добре знала, щоб по хребту забігали мурашки, а нерви натягнулись мов струна.

- Тільки не цей погляд. Кажіть зараз же те, чого я не знаю, - вони переглянулись і тягнули з відповіддю. - Негайно! - наполягла я.

- Місяць. Ти зможеш подати на розлучення лише через місяць, за умови, що принесеш їм документ із підписами. Інакше, через три місяці, - із серйозним обличчям сказала Ліса і я зрозуміла, що вона не жартує. - Це все було на флаєрі, - я подумки кляла себе за необачність, неуважність і легковажність.

- Мені треба покурити, - я вихопила з сумочки електронку і вийшла на двір.

Зробила глибоку затяжку і видихнула дим із ароматом м'яти і полуниці. Біла пара повільно розчинилась на морозному повітрі. Я рідко палю і нікотину завжди по мінімум, але зараз мені це було потрібно. Життєво необхідно. Повз мене, впевнено крокуючи на високих підборах по притоптаному снігу, пройшла гарненька білявка. Вона відкинула довге волосся і поправила хустку. Я здригнулась від цього жесту, згадавши нічне жахіття, і зробила нову затяжку. Засунула змерзлі руки в кишені і стиснула каблучку. Місяць. За цей місяць мені потрібно триматись якомога подалі від кадета Брайля і знайти той грьобаний документ. До речі, а де він?