Глава 4.1

Коли я дісталась своєї квартири, що знаходилась у спальному районі над книгарнею, було вже далеко за першу дня. Субота, сніг, затори. Люди гуляли містом, їхали по магазинах, в кіно, на зустрічі із коханими, продовжуючи святкувати День закоханих. Прокляте свято, щоб його! Поїздка від центру сюди влетіла мені в копійочку. Я не мала потреби в грошах. В мене їх було більш ніж вдосталь, завдяки маминому процвітаючому бізнесу, татовим аліментам та моїм підробіткам. Та, навіть за мірками середнього класу, з мене взяли надто багато!

Я взлетіла металевими сходами збоку двоповерхової цегляної будівлі в квартиру. Зачинила двері і, спершись на них спиною, сповзла на підлогу. Застогнала, ніби в агонії. Забила ногами по підлозі, а руками просто розмахувала в повітрі. Треба ж було таке учудити! Проведена ніч у відділку нічому не навчила! «Як по-дорослому», - дуже доречно згадались слова Лії. Так я ще й втекла, не обговоривши наші дії щодо розлучення!

Але зараз думати про це я була не в змозі. Cкинула пальто і повішала його на вішак, скинула чоботи. Решту одягу зняла вже в своїй бежевій спальні, впала на ліжко. Голова йшла обертом. Хотілось спати, просто впасти у забуття. На щастя сон прийшов швидко.

***

Я стояла у великій, дорого обставленій, світлій кімнаті прикрашеній свіжими квітами. З відкритих вікон дув приємний літній вітерець. Моя пишна біла сукня мерехтіла в проміннях сонця, наче була зроблена з діамантів. Я покрутилась на місці і вона легкими хвилями здійнялась в повітря. Помітивши дзеркало, підійшла до нього і задивилась у своє відображення. З вулиці лунав весільний марш і голосні розмови.

- Ти прекрасна! – оксамитовим голосом промовив Нік.

Він впевнено підійшов до мене і перекинув моє довге біляве волосся вперед. Нахилився до шиї і залишив поцілунок, ще один і ще. Я крутила між пальцями біле пасмо і насолоджувалась його увагою. Біле пасмо?.. Знов підійняла очі в дзеркало і жахнулась. Я ніколи не була білявкою. Раптом волосся ніби ожило і поповзло довкола шиї, міцно затягуючи петлю. Стало важко дихати, серце закалатало. Я намагалась покликати Ніка, та він не чув. Його взагалі ніде не було. А волосся все сильніше стискалось довкола шиї. Я задихалась і…

Я налякало розплющила очі, моментально прокинувшись. На очі впало чорне пасмо і я полегшено видихнула. Ніхто мене не душив, просто заплуталась у ковдрі. А розбудив дзвінок телефону із сумочки недбало кинутої на підлозі. Виплутавшись з кремової постільної білизни, я знайшла телефон, який вже змовк. Десятки пропущених від Лії і Меліси, кілька від мами, спам, повідомлення від одногрупників про домашку. Телефон знов задзвонив і я зняла слухавку. На іншому кінці була Ліса, яка одразу почала тараторити:

- Привіт! Ну, як воно? Бути заміжньою? Відчуваєш зміни? Може кортить приготувати коханому вечерю? Чи вбити свекруху? А імена дітям вже обрали?

- Кладу слухавку.

- Ей! Ну, гаразд! Які всі ніжні стали!

- Чого ти не зупинила мене?

- Та хіба тебе можна було зупинити! В такому-то стані ти і сама знаєш, що здатна на будь-що! Та і я була не поряд, коли ти скріпила свій союз…

- Це ти знімала те відео? – перебила я.

- Яке ще відео?

- Ех, не важливо. Забудь, - я переклала телефон в ліву руку.

- То, як воно? Цілуватись з Ніколасом Брайлем?

- Не знаю… Я не… Не пам’ятаю, - погляд вп’явся в каблучку на пальці.

- Що? Серйозно?

- Угу, - Ліса засміялась.

- А як же «залити йому в горлянку весь бар», га? – я лише зітхнула, було відчуття, ніби мене переграли в моїй же грі. На тому кінці, здалеку, почувся чоловічий голос. – Мені вже треба йти, але пропоную завтра зустрітись в «Lovare», ввечері. Лейлі теж є що розповісти, - вона так хитро це сказала, що всередині почала наростати інтрига. Я мугикнула на знак згоди і поклала слухавку.

Відписала Лейлі, що я ціла дісталась додому. Написала мамі, що передзвоню завтра вранці і пішла в душ. Я дивилась на себе у дзеркало в оточенні пари. Мокрі чорні пасма рівно спадали довкола овального обличчя. Білявка… Іще чого!