Глава 1

Білі пухнасті сніжинки рівномірно сипали з похмурого вечірнього неба. Кружляли в танку́ на холодному повітрі і танули під ногами, байдужих до їхньої долі, перехожих. Тут і там зустрічались парочки захоплені одне одним настільки, що не помічали червоні сигнали світлофорів. Чотирнадцяте лютого. День всіх закоханих. Романтичне, пристрасне свято для тих в кого є пара і... шанс вхопити нудоту чи сифіліс для одинаків. Ну, серйозно, вже погано від усіх цих сердечок, шоколадок, валентинок і зізнань в коханні. Для повного "щастя" не вистачало сцени із освідченням.

Погляд сфокусувався на відображенні кафе у вікні. Я виринула із думок в той момент, коли подруга ущипнула мене за щоку.

- Ай!

- Ти що заснула? Ми тебе з десяток разів кликали! - обурено сказала Лія.

- Вона просто сконцентрувалась, щоб її не знудило! - глумилась Меліса, що сиділа навпроти мене на пошарпаному кріслі з синьої замші.

"уБаррі" – великий бар неподалік від нашої Академії мистецтв, ми святкували останній семестр нашого магістерського навчання. Залишилось дотягнути до літа і життєвий етап "універ" буде закінчено. В кафе зібралось багато народу: майже усі з нашого потоку художників, дехто з музикантів, скульптори, були навіть студенти із хореографічного.

- Ти абсолютно права, Лісо, - їй ніколи не подобалось своє скорочене ім'я і вона миттю скривилась.

- Я завжди права, Ді!

Меліса задерла ніс і знизила плечима. Її, неясно якого кольору, довге волосся, впало вперед на груди. В неї був прекрасний натуральний рудий колір, а зараз, це щось між курчачим жовтим і брудно-рудим. Такі жертви, лише щоб звернути увагу хлопця, який кинув її через тиждень «стосунків».

- Та годі вам! Ми тут щоб веселитись, тож давайте вип'ємо! - втрутилась Лія, і на її прохання ми підійняли келихи з коктейлями.

Я зробила ковток холодного напою і алкоголь приємною хвилею побіг шлунком та почав всмоктуватись у кров. Коли Меліса поставила свій келих, то продовжила тему:

- До того, як ти увійшла в транс, ми обговорювали сьогоднішнє свято.

- А що його обговорювати? Воно існує довше ніж ми усі разом взяті, - не розуміла я.

- А те, що сьогодні Конрад, - вона кивнула в бік хореографів на високого хлопця із зібраним у хвостиком волоссям, - збирається зробити пропозицію Еммі.

Поряд зі мною, важко зітхнувши, Лія зробила великий ковток коктейлю. Я із погрозою примружилась на Мелісу. Лія – моя найкраща подруга з першого дня навчання в Академії мистецтв. Вона розумна, надійна, дуже добра і, на жаль, боягузка. Буквально. Лія закохана в Конрада з першого курсу, як зустріла і досі не зробила жодних успішних кроків в його бік. Зазвичай це були таємні погляди, короткі вітання і легкі усмішки одне одному. Наче вони знов повернулись до середніх класів. Конрад був доволі популярним серед сокурсників, а Емма, ну, знаєте, головне стерво всій академії? Така собі, типова кіношна парочка.

Пряме русяве волосся затулило обличчя Лії і я навіть подумала, що з карих очей покотяться сльози. Аж раптом дівчина випрямилась, відкинула волосся і впевнено промовила:

- Нап'ємся! - і залпом випила залишки коктейлю, в якому ще й крига не встигла підтанути.

Ми з Мелісою обмінялися здивованими поглядами, поки Лія покликала офіціанта і замовила нам нове коло напоїв. Це було абсолютно на неї не схоже. З нас трьох, найчастіше, саме вона була відповідальною, розважливою і тверезою.

- А ти кажеш нема чого обговорювати. Усі дуріють в цей день. Чесне слово!

- Ти здуріла ще раніше, - відказала я, зробивши розсіяний жест довкола волосся. Меліса, зрозумівши натяк, пирхнула. - Лія, все добре? Це ж не кінець світу, ти знайдеш того, хто дійсно тебе покохає і...

- Все гаразд Ді, правда. Просто сьогодні я хочу випити стільки, щоб на ранок забути цю сцену із освідченням! Ви зі мною? - я посміхнулась їй і підняла свій келих. Меліса зробила те саме.

- До речі, якщо ми все одно збираємося забути про усе, що сьогодні трапиться... Там за рогом є столик де проводять "Швидкі одруження", - повідомила Ліса.

- Проводять що? - я аж рота відкрила.

- Те, що я і сказала, - кивнула подруга. - "Швидкі одруження". Усе, що вам треба - це паспорти, пара підписів і поцілунок для "підтвердження ваших щирих почуттів", - процитувала Меліса, дістаючи із своєї чорної сумочки флаєр. Вона простягнула його нам. - Там навіть обручки видають.

Я тупо дивилась на яскравий глянцевий папірець із купою рожевих і червоних сердечок. Дівчина і хлопець на ньому здавались аж занадто щасливими, ніби їм пришили цю посмішку до вух. Лія ж була більш зацікавленою і вихопила в мене з рук листівку.

- Це взагалі законно? - дивувалась я.

- Цілком. Місто видало їм дозвіл, там позаду є печатка, - напевно мої світло-сірі очі вирячились занадто сильно, бо Меліса додала: - Треба ж якось заохочувати молодь одружуватись і заводити якомога більше слинявих, галасливих діточок. А коли, як не в День всіх закоханих, коли ця ж молодь під дією алкоголю цілком здатна на такі необачні вчинки, - вона знизила плечима.

- Знаєте, може напоїти Конрада і потягнути його туди до того, як він встигне освідчитись Еммі? - тут вже не витримала навіть Меліса. Її щелепа відкрилась в німому здивуванні. Як, загалом, і моя.