6.

Прокидаюся від шуму дощу за вікном. Повільно повертаю голову на інший край ліжка, але Дем'яна поруч немає. Дивно, та я зовсім не здивована. Ця ніч нічого не означає для нас обох. Ми просто піддалися інстинктам, ось і все. 

Він пішов, коли прокинувся, залишив мене саму. Напевно, тепер вдавати буде, що нічого між нами не було. Можливо, так навіть краще, тому що я й сама не знаю, як діяти далі. 

У квартирі тихо, отже, Дем'яна немає. І якщо врахувати, що на годиннику десята ранку, швидше за все, мій чоловік уже працює. Ну не бігає ж він у таку жахливу погоду. 

Арчі знаходжу на кухні. Він якраз снідає, отже, Дем'ян пішов зовсім недавно. Цікаво, чому мене не розбудив? Невже боявся, що я влаштую скандал? 

Розумію, що на практику все одно уже запізнилася, тому вирішую привести себе до ладу і їхати після обідньої перерви. Не поспішаючи, приймаю душ і заразом прислухаюся до відчуттів. Жодних змін не відчуваю, хоча цієї ночі стала жінкою. Одягаю джинси та блузку, а на ноги - туфлі на низьких підборах. Погода паршива, тому одягатися елегантно зовсім не хочеться. 

Дорогою в офіс потрапляю у затор, тому що через клятий дощ попереду сталася аварія. Саме тому вирішую не гаяти часу та набираю номер Ліки. Хочеться дізнатися її думку з приводу моїх вчорашніх дій.

- Як минуло святкування? - питаю здалеку. Не хочеться приголомшувати подругу з перших слів. 

- Паршиво, - невдоволено бурчить Ліка. - Ти знала, що наш куратор, Валовий, друг Кіра і Дем'яна?

- Справді? - щиро дивуюся. - Ні, не знала. Отже, він також був у клубі?

- Був! - фиркає дівчина. - І не сам. Ще якусь довгоногу курку з собою притягнув! Придурок!

- Ліко, якби я тебе не знала, то подумала б, що ти ревнуєш, - усміхаюся, адже вчора подібні слова чула від неї самої.

- Тебе що, ще й досі тримає? - сичить подруга. - Фігню несеш! До речі, куди ви з красунчиком зникли? Бідна Аліночка вся розхвилювалась, що втратила свою золоту рибку.

- Ну, - намагаюся зібрати докупи якесь більш-менш логічне пояснення, але нічого не виходить. - Вчора ми переспали.

Чую, як щось сильно гримає у слухавці, а тоді лунають відбірні мати моєї подруги. Схоже, я змогла її приголомшити. 

- Ти там жива? - глузливо питаю.

- Чорт, Юлька! Попереджати треба, що буде така інфа! У мене телефон з рук випав від шоку! Ти реально? Я не вірю! - подруга знову вмикається, але щось занадто емоційно. 

- Я сама все ще не вірю. Але це дійсно сталося, - стримано відповідаю. - І не питай як! Я не знаю і шкодувати точно не буду.

- Звісно, не шкодуй! - у своєму дусі відповідає Ліка. - Ти молодець, подруго. Дем'ян просто-таки чудовий варіант. До речі, а він як після спільної ночі? 

- Та хто ж його знає! Коли я прокинулася, у квартирі його вже не було.

- Оу… - знітилася Ліка. - Це нічого! Я впевнена, що Дем не підкачає! Напевно, йому також потрібен час, щоб усвідомити, що ви тепер не просто одружені на папері. Ти тільки не падай духом, ок? Знаю я тебе! 

- Не збираюся цього робити, - чесно відповідаю. - Ліко, я повністю себе контролювала, коли йшла на це. Не впевнена, що Дем від однієї ночі закохається у мене по вуха, та я і не чекаю цього. Та мені було добре з ним і, напевно, це зараз найголовніше.

- Юль, я тебе не впізнаю, - голос Ліки занадто серйозний. - Схоже, що зрада Борьки розплющила тобі очі на певні обставини. Добре, що не зациклюєшся на цьому. Варто жити для себе і не слухати доводів сумління. Ти молодчинка.

- Ну спасибі! - мені дійсно приємно, що Ліка мене підтримала. 

Хоч мені і здається, що я сильна та незалежна, та в глибині душі хочеться, щоб Дем'ян мене покохав. Здається, що він хороший хлопець і, можливо, з нас змогла б вийти чудова сім'я.  Якби ж ми ще познайомилися за інших обставин.

Заходжу в офіс компанії і лише зараз розумію, що мій самоконтроль дає тріщину. А що, коли Дем'ян бачить у мені легкодоступну дівчину? Я ж так швидко здалася йому, сама того не очікуючи. Не хочу, щоб він вважав мене такою, але і змінити нічого не вийде. 

Маша зустрічає мене спокійно, наче й немає нічого страшного в тому, що я прийшла на роботу лише після обіду. Знову ж таки сідаю за переклад документів і на наступні кілька годин вдається викинути з голови роздуми про Дем'яна. 

Напевно, я ідіотка, котра повірила у диво й сподівалася, що Єгоров заявиться у мій кабінет. Без квітів, з порожніми руками, але хоча б прийде і скаже, що все у нас буде добре. Я дійсно чекала, а він так і не прийшов…

Під вечір дощ припинився, але важкі хмари не думали розходитися. Покидаючи офіс, я трохи хвилювалася, адже вдома нам з Дем'яном все-таки доведеться побачитися. Але, як згодом виявилося, хвилювалася я даремно, тому що у Дем'яна явно були інші плани. І просто зараз цей план сідав у салон його автомобіля.

Аліна...

Дем'ян притримав для неї двері, а коли вона сіла, обійшов автомобіль і сів за кермо. Я як могла старалася боротися з тим, що відбувалося всередині. Я ж сама цього хотіла, знала, що Дем'ян не хороший хлопчик. Хоч учора він і сказав, що не буде мені зраджувати, сьогодні усе виглядало далеко не так. І від цього стало ще більш паршиво.