4.

Минає перша година нашого застілля. Дем'ян, схоже, повністю забув про моє існування і вирішив напитися у компанії Аліни та спільних знайомих. Мені ж стало так неприємно, що сльози на очах виступили. Навіщо було тягнути мене сюди, якщо збирався провести час з іншою дівчиною? Так, ми абсолютно чужі одне одному, але бодай крихта поваги має бути, чи я щось плутаю? 

- Юль, здається, тобі досить, - Ліка спробувала забрати з моїх рук черговий келих з шампанським, але у неї нічого не вийшло. Я хотіла напитися, і обов'язково це зроблю. А ще було б чудово познайомитися з кимось у цьому клубі. А що? Дем'яну можна фліртувати, а мені ні?! Помиляєшся, придурок! Не буду я плакати від образи! 

- Не досить! - випиваю усе залпом і підводжуся на ноги.

- Ти куди? - вперше за вечір Дем'ян звертає на мене увагу. Та зараз мені це не потрібно. В жилах грає алкоголь, і дуже сильно хочеться йому показати, що я також вмію бути сильною та незалежною. 

- Танцювати! - бурчу й хапаю за руку Ліку. Настя у цей час спілкується з Кирилом, а Оля з Тарасом. Подруг не чіпаю, вони тут особисте життя вирішили налагодити. 

Поки тягну Ліку за собою вниз, намагаюся виділити серед натовпу бодай одного гарного хлопця. Тільки от перед очима все мерехтить від різнокольорових вогнів і розгледіти бодай щось доволі важко.

- Що це з тобою? - Ліці доводиться кричати просто мені у вухо, тому що музика лунає занадто голосно. 

- Нічого. Просто хочу відірватися, - стримано відповідаю. 

- Як на мене, ти просто образилася, - подруга бачить мене наскрізь і приховати від неї власні почуття доволі важко. - Дем'ян поводиться не надто добре. Ця Аліна явно нерівно до нього дихає. 

- Мені байдуже! - фиркаю і тим самим видаю себе з головою. 

- Юль, він же подобається тобі, - усміхається подруга. - Саме тому ти така. Не парся, давай краще потанцюємо. Тобі варто заспокоїтися. 

Проти танців не маю нічого проти. Намагаюся просто викинути клятого Дем'яна з голови й ні про що не думати. Прикриваю очі, рухаюся під ритм музики. Алкоголь плавно розтікається судинами, і думки про власного чоловіка швидко відходять на другий план. 

Тільки от зовсім ненадовго, адже за кілька хвилин відчуваю на талії руки, а знайомий аромат проникає у ніздрі. Притискаюся спиною до торса Дем'яна, плавно рухаючи стегнами. Напевно, бувши тверезою, я б ніколи нічого подібного не зробила, але зараз ми обоє під дією алкоголю. То чому б і ні? 

Руки Дем'яна вільно гуляють моїм тілом і, не витримавши цього п'янкого задоволення, повертаюся до нього обличчям. Його очі настільки темні, що хочеться у них загубитися. Дем'ян усміхається, отже, йому все подобається. 

- Де подружку свою загубив? - кричу йому на вухо, тому що тримати язика за зубами просто не виходить. 

- Ревнуєш, колючко? - його гаряче дихання у мене на щоці і все це здається схожим на якесь божевілля. 

- Ще чого! Просто не думала, що тобі подобаються накачані силіконом дами, - впевнено заявляю. 

- А хто сказав, що мені подобаються? - його рука обережно переміщується на мою шию і легенько огортає її. Його погляд на моїх устах і зараз понад усе на світі мені хочеться, щоб Дем'ян мене поцілував. 

Усе повторюється знову. Хлопець повільно наближається, і я розумію, що зараз усе станеться. Тільки от за міліметр від моїх губ нам знову доводиться зупинитися. Минулого разу нам завадив Арчі, цього разу сучка Аліна.

- Дем'яне, ти ж обіцяв мені танець! - надула й так немалі губи ця дамочка, а мені стало неприємно від себе самої. Невже я реально зібралася цілуватися з тим, хто жодної спідниці не пропустить? 

- Якщо обіцяв, танцюй! - відступаю на крок, вибираючись з його обіймів, і відчуваю неприємний холод всередині. 

- Юль! - Дем'ян робить крок у мій бік, але саме в цей час починає грати повільна мелодія, і Аліна часу не гає. Хапає хлопця за шию та притискається до нього всім тілом.

Дивитися на усе це немає жодного бажання, саме тому я просто розвертаються та йду в бік виходу. Мені варто подихати свіжим повітрям і подумати. Та найбільше хочеться поїхати у свою квартиру й зачинитися там. 

Швидко переставляючи ноги, прямую у бік виходу. Відчуваю себе препогано, і стан цей зовсім не фізичний. 

- Юля? - коли чую поряд знайомий голос, доводиться зупинитися. 

Біля самого входу зустрічаюся поглядом з Антоном - лікарем, що збив, а потім врятував Арчі. Він знову привітно усміхається, хоча явно здивований мене тут побачити. 

- Привіт! - усміхаюся у відповідь, тому що усмішка чоловіка явно заразна. - Оце сюрприз!

- Ще й який, - додає. - Не думав, що зустріну тебе тут. Ти вже додому поспішаєш?

- Та ні. Хотіла повітрям подихати, - сама не розумію, чому продовжую цю розмову. Мені не хочеться зараз залишатися наодинці з собою, тому коли Антон пропонує свою компанію, охоче погоджуюся. 

- Чесно кажучи, я не надто люблю подібні місця, - зізнається, коли ми зупиняємося трохи поодаль від входу. - Охоче замінив би цей клуб на якесь більш спокійне місце. Ресторан чи кафе.

- Я також, - щиро зізнаюся. - Якщо не любиш, тоді чому ти тут?