3.

На щастя, все це божевілля завершується, так і не почавшись. Поряд з нами з'являється Арчі й голосно гавкає. Саме цей звук і повертає мене з небес на землю, і я відступаю на крок подалі від свого чоловіка. 

- Арчі… - шумно видихає Дем'ян. Схоже, він не сильно щасливий від того, що поцілунок так і не відбувся. Цікаво, він реально цього хотів? 

Дем'ян відводить погляд, а тоді відкриває шухляду. Дістає звідти аптечку, а тоді й пластир. Доволі вправно заклеює мій поріз, а тоді усміхається. 

- Мені подобається наше зближення, колючко. Так тримати! - підморгує і, потріпавши Арчі за вухом, покидає кухню.

У мене ж просто немає слів, щоб пояснити те, що відбувається всередині. Ноги заледве тримають, а серце б'ється, наче навіжене. Сідаю на крісло й роблю ковток кави. Варто заспокоїтися та все обдумати.

Якби не Арчі, цей поцілунок точно би відбувся. І що тоді? Як після цього я  жила б під одним дахом з Єгоровим? 

Щоб провітрити голову та трохи заспокоїтися, вирішую з'їздити на шопінг й у салон краси. Чомусь захотілося бути особливо гарною саме сьогодні. А думки про те, що гарною хотіла бути саме для Дем'яна я вперто відганяла від себе. 

Розходжуючи поміж рядів з гарними сукнями, я ніяк не могла визначитися з кінцевим варіантом. Одна була надто коротка, інша задовга, третя занадто відверта, а четверта взагалі відстій. В результаті довелося звернутися за допомогою до консультантки і разом нам вдалося знайти те, що пасувало мені ідеально. Сукня чорного кольору довжиною до середини стегна й з розкішним вирізом у районі декольте та ажурними вставками. 

Я залишилася абсолютно задоволена покупкою і поспішила за туфлями. Обрала також чорні, на високих підборах. Після цього відправилася у салон краси і залишилася там на довгі чотири години. Моє волосся зібрали у високу зачіску й залишили спадати кілька пасм. Вечірній яскравий макіяж робив мене більш дорослою та набагато спокусливою. Тепер мене точно не сплутають зі школяркою. 

У квартиру Дем'яна повернулася окрилена та щаслива. Хлопця видно не було, тому я одразу відправилася приміряти сукню та збиратися на вечірку. Весь цей час Арчі був поряд і зацікавлено мене розглядав.

- Ну як я тобі? - запитала у собаки, коли приготування підійшли до кінця. Пес лизнув мою руку, отже, все йому сподобалося.

Я поспішила у коридор, тому що дуже хотіла побачити реакцію Дем'яна на свій вигляд. Хлопець знайшовся у вітальні на дивані. Він переглядав щось у себе на телефоні і поки що на мене не дивився. Я ж встигла відмітити, що він також одягнувся відповідно. Чорна сорочка та темні штани ідеально йому пасували. Схоже, сьогодні ми з ним в одному кольорі.

- Я готова! - сповістила про свою присутність - і погляд Єгорова миттєво перемістився на мене.

Хлопець повільно оглянув мене з голови до ніг і ледь помітно усміхнувся. Цікаво, йому сподобалося те, що він побачив, чи ні?

Дем'ян підвівся на ноги й наблизився. Став якраз навпроти мене і в його погляді було стільки всього. Серце одразу забилося частіше, а реакція власного тіла сильно мене здивувала. Невже і я повелася на його чари? Та бути цього не може!

- Ти прекрасна, колючко, - Дем'ян обережно торкнувся подушечками пальців моєї щоки і здалося, що в цю мить час зупинився.

Ні! Ні! Я не маю вестися на його провокації! Моє серце не зажило після Борі, а тут нова симпатія, та ще й така незрозуміла!

- Спасибі! - відступаю на крок і відчуваю певне збентеження. Дем'ян наче й не дивується такій моїй реакції. Забирає руку й усміхається кутиками губ. 

- Ходімо, таксі уже під'їхало, - киває мені в бік виходу, але зробити перший крок виявляється доволі важко. 

- Таксі? Ти не поїдеш автомобілем? - здивовано замираю, коли розумію суть його слів. 

- Я збираюся пити, колючко. Багато пити, - Дем'ян підморгує мені і так багатонадійно усміхається, що у мене подих перехоплює. Знову.  

У ліфті їдемо мовчки. Я намагаюся не кайфувати від аромату парфумів Дем'яна, а він просто залипає у телефоні, наче мене й немає поряд. У таксі сідає поряд зі мною на заднє сидіння, а я всю дорогу намагаюся не косити погляд у його бік. Це ж знущання якесь, чесне слово! 

Клуб, у якому збирається святкувати Кирило, виявляється дуже дорогим та пафосним. Тут я ще не бувала, хоча впевнена, що подруги оцінять. До речі, про них!

Моя люба  трійця уже топчеться біля входу і, схоже, чекає саме на нас. Ми з Демом підходимо, й несподівано він кладе свою руку мені на поперек. Не встигаю нічого сказати, а вже притиснута до його боку. 

- Яка ви чудова пара! - не втримується від коментаря Ліка. До речі, сьогодні вона у повній бойовій готовності. Ультракоротка сукня, яскравий макіяж та високі підбори. 

- Ну спасибі! - фиркаю, але знімати руку Дем'яна зі своєї талії не поспішаю. Все ж таки ми на людях, тому варто робити видимість, що ми щасливі молодята. І причина зовсім не в тому, що мені приємно відчувати його дотики до свого тіла. От зовсім не в цьому! 

- Дем, це нічого, що ми без подарунка? Просто не змогли визначитися, що подобається імениннику, - мило усміхнулася Оля. 

- Без проблем! - відповів мій чоловік. - Я впевнений, що Кирило і так буде радий вас бачити.