2.

- Немає жодних таємниць, - говорить Дем'ян дорогою до його дому. В клініці нам так і не вдалося договорити, тому що Арчі наполегливо тягнув свого господаря за штанину. Напевно, йому не терпілося додому, а наші розбірки його мало хвилювали. 

- Що? - я так глибоко поринула у свої власні роздуми, що не одразу зрозуміла, про що говорить Єгоров. Сиділа я на задньому сидінні поряд з Арчі й всю дорогу обіймала його та гладила. Хоч би що там було, я відчувала свою провину у тому, що з ним сталося. Сама не розумію, як так швидко цей собака став моїм найкращим другом. 

- Я кажу, що немає більше жодних таємниць, - стримано повторює Дем'ян, кидаючи швидкий погляд у дзеркало заднього виду. - Хіба що… одна.

- Яка? - нетерпляче перепитую. Знаючи Дем'яна, це може бути що завгодно.

- Між нами нічого не було в Лас-Вегасі. Можливо, в твоїх очах я і покидьок, колючко, але кохатися з п'яними особами - це явно не моє, - говорить так спокійно, наче це щось незначне. Та мені здається, що це зізнання перевертає усе з ніг на голову. 

- Чому ти одразу не сказав? Чому брехав? - випалюю більше розгублено, аніж сердито. 

- Не знаю, - хмикає, а коли наші погляди зустрічаються у дзеркалі, я першою здаюся і відводжу його. 

І що це все означає? Виходить, що я все ще незаймана, а Дем'ян вчинив як справжній джентльмен. Не торкнувся мене, хоча й міг робити, що завгодно. Одразу пригадала нашу сварку в його кабінеті і мої погані слова спрямовані у його бік. А тепер стало соромно.

Сваритися та пояснювати щось більше не хочеться. Єдине, на що сподіваюся - Дем'ян дійсно більше нічого від мене не приховує. 

Переступивши поріг квартири, одразу прямую у свою кімнату. За вікном глибока ніч, а мені терміново треба прийняти душ і нарешті відпочити. 

Тільки от повернувшись у свою кімнату після банних процедур, застаю там “сюрприз” - Арчі на моєму ліжку.

- Дорогенький, твій господар повернувся. Хіба ти не хочеш спати з ним? - сідаю поряд з собакою і гладжу його по короткій шерсті. Схоже, Арчі змінив свої пріоритети. 

Стукіт у двері змушує мене напружитися і міцніше затягнути халат у районі грудей. Дем'ян з'являється на порозі моєї кімнати в спортивних штанах і білій футболці. Його волосся все ще мокре, схоже, також приймав душ. 

- Арчі, ти що, зраджуєш мені? - здивовано витріщився на задоволеного пса.

- Він спав зі мною, поки тебе не було, - пояснюю ситуацію.

- Щось занадто швидко ви здружилися, - вдає, що злиться Дем'ян, насправді виглядає це доволі мило. - Кілька днів тому ти боялася до нього підійти.

- Я просто зрозуміла, що він дуже хороший. Правда, Арчі? - тріпаю його за вухом,  а собака облизує мою руку. 

- Ти тільки у ньому це помітила? - ледь помітно усміхається хлопець, а я завмираю.  

- Ти зараз про себе? - питаю прямо. Не хочеться, щоб між нами знову були якісь недомовленості. 

- Я думаю, що нам варто трохи змінити ракурс спілкування, - несподівано Дем'ян проходить у кімнату та сідає на інший край ліжка. Тепер нас розділяє лише Арчі. - Ми одружені, живемо разом, а поводимося так, наче закляті вороги. Я радий, що Давиду не вдалося збити тебе з пантелику, адже саме цього він і добивався. Тепер нам потрібно діяти інакше.

- І що ти пропонуєш? - компанія Дем'яна трошки мене бентежить. Цей хлопець якось неправильно на мене впливає, а цей погляд… викликає сироти. 

- Нам варто зблизитися та краще пізнати одне одного. Стати хоча б друзями, - впевнено заявляє. 

- Друзями? - перепитую.  І чому всередині відчувається гіркота розчарування? Невже я сподіваюся почути щось інше? - Думаю, що можна.

- От і чудово! - Дем'ян усміхається й підводиться на ноги. - От завтра, точніше вже сьогодні, і почнемо. У Кирила день народження, і ми з тобою запрошені. Святкування у нічному клубі, можеш і подруг своїх запросити. Думаю, що й мені варто трохи з ними зблизитися. 

Дем'ян бажає мені спокійної ночі та йде, а я так і залишаюся сидіти на ліжку й гладити Арчі. У голові стільки думок і розібратися хоча б у чомусь просто неможливо. 

Сьогодні я мало не вгробила улюбленого собаку Дем'яна, а він не те, що не розізлився, а запропонував друзями стати. А ще я поглянула на нього іншими очима, коли хлопець зізнався, що між нами нічого не було. 

Схоже, Дем'ян помилявся, коли говорив, що хороше я бачу лише в Арчі. В ньому я також побачила, і те, що мені відкрили, кардинально змінило моє ставлення до Дем'яна. 

Виходить, він хороший. Тепер у мене буде можливість пізнати його краще, але чи треба це мені… Не хочу прив'язуватися до цього хлопця, а тим паче закохуватися. Він же ніколи не погляне на мене, як на дівчину, адже жіночою увагою не обділений. Ну а мені зовсім не хочеться плакати в подушку і латати свою розбите серце. 

Краще просто дружба. І ні на крок далі! 

Наступного ранку прокидаюся у компанії Арчі. Собака міцно спить, і я не беруся його будити. Натомість прямую на кухню, щоб приготувати собі сніданок та подзвонити подругам. Дем'яна в квартирі не видно і я сподіваюся, що він поки що міцно спить або ж знову на пробіжці.