12

- Ну ти й даєш! – захоплюючись подругою, сказала Оля. - Я і не думала, що ти здатна так майстерно брехати. А тут на тобі! Яку історію придумала! Я ледве зі сміху не лопнула, поки ти там цим старим локшину на вуха вішала. Нікусю, ти - справжній детектив.

- Дякую.

- А в якій книзі ти таке вичитала? Все того ж Коломбо?

- Ні. Це я придумала сама.

- Оце так! - здивувалася Невська. – Ти - справжній геній, Нікусю!

- Нічого особливого в цьому немає, - скромно відповіла та. - Та до того ж мені ця проблема знайома. Мій тато не знає про моє існування. І я собі уявила, що дійсно шукаю мого загадкового татуся.

- Так, значить, в Алгеброїда не було коханки? - запитала Оля.

- Виходить, що так, - підтвердила Вероніка. - Ми весь час йшли по помилковому сліду.

- Виходить, скоріше за все Алгеброїда підставив чоловік, а не жінка, - заключила Невська.

- Ні, не обов’язково. Жінка також могла підставити, ти сама знаєш кого. Тільки вона не його коханка.

- Так кого будемо перевіряти наступним? - поцікавилася Оля. - Хто там наступний у твоєму списку?

- Слухай, Олю. Мені тут спало на думку. - Стасинська зупинилася і задумалась.

- Що?

- Адже першого вересня секретарка Алгеброїда пролила на його піджак сік. І він зняв його і віддав недотепі на чистку. Саме в цьому піджаку знайшли порошок. А, як усім відомо, Алгеброїд забув піджак в секретарській. І він аж до ранку пробув там, поки його не знайшли поліціянти.

- І хто завгодно міг покласти туди порошок за цей час, адже першого вересня завжди навколо метушня. Секретарка, напевно, була зайнята по горло різними дрібними дорученнями і моталася по всій школі.

- Питання тільки - хто?

- Я впевнена, що це людина зі школи. Той хто міг спокійно входити в секретарську і цим не викликати ніякої підозри ні в кого.

- Так, я також так вважаю.

- Як щодо нашої новенької викладачки англійської мови? Як там її звуть? Борисівна. А далі?

- Ксенія Борисівна.

- Так, точно. Ксенія Борисівна.

- А мені здається, що якраз її й не потрібно підозрювати взагалі.

- Чому ти так вважаєш?

-Тому, що вона нова, нікого ще не знає як треба і мало з ким подружилася з вчителів, тим більше з директором. Їй якраз немає ніякого діла до Алгеброїда. Адже вона з ним не сварилася. Я принаймні такого не чула.

- Для впевненості треба б перевірити цей факт, - все одно наполягала на своєму Оля. - Потрібно порозпитувати нашу Сороку. Вона точно в курсі всіх останніх пліток в школі.

- Добре, запитаємо її.

***************************************************************************************************************************

На наступний день після уроку фізкультури Вероніка й Оля підійшли до Діани Сороки, яка сиділа на лавці в роздягальні і важко дихала. Вона була пухленькою дівчинкою, тому всілякі фізичні вправи їй давалися з великими труднощами, а деякі їй взагалі були не під силу. Наприклад, перестрибування через скакалку. Коли Діана починала стрибати, то спортзал починав стрибати разом з нею. Було таке відчуття, що почався землетрус, підлога ходила ходором, рипіли старі дошки і вікна дзвеніли. А ось підходити до коня Сороці заборонили узагалі назавжди. Чому? Тому що її перше знайомство з цим залізним монстром скінчилося дуже плачевно. Але не для самої дівчинки. Вона-то виплуталася з цієї ситуації неушкодженою, без єдиної подряпини. А ось сам агрегат, на жаль, не вижив, його відправили в пункт приймання металолому. Річ у тому, що коли Діана на нього застрибнула, то він не витримав такої гіркої долі й просто розвалився. Його залізні лапи під вагою тіла дівчинки просто роз’їхалися в різні сторони.

Чого тільки варто школі весь час купувати новий і новий інвентар для занять фізичною культурою! Легше було б усунути Сороку від занять в спортзалі. Але виявляється, Міністерство Охорони Здоров'я та Освіти забороняє відстороняти учня від занять фізичною культурою, якщо він повністю здоровий. І навпаки може притягнути до відповідальності за таке грубе порушення прав дитини. А Діана Сорока володіла таким дюжинним здоров'ям, що могла б переплюнути навіть Олю Невську, яка займала перші місця на різних олімпіадах з фізкультури.

Одного разу директор школи Максим Станіславович організував свято здоров'я, на який з'їхалися вищі чини з Міністерства Освіти й Охорони здоров'я. Під керівництвом вчителів фізкультури проводилися змагання з різних видів спорту. І ось в самий розпал цього заходу Діанка мала брати участь в командному забігу з перешкодами. Треба було пробігти невелику дистанцію, перестрибуючи через перепони. З цим дівчинка впоралася без проблем, якщо не брати до уваги покаліченого залізного коня і декілька переламаних, дерев'яних перекладин. В кінці цього змагання потрібно було вилізти по канату до стелі й дістати звідти червоний прапорець. І ось тут почалися проблеми. Хоча Діана зуміла вилізти по канату і дістати прапорець, чого їй коштувало неабияких  зусиль, проте злізти вниз їй виявилося набагато складніше. Побачивши, на якій вона висоті, Діана відмовилася злазити. Її крики про допомогу були чутні по всій школі. Всі гості були приголомшені таким видовищем.