3

На щастя задзвенів телефон, і мати Ані поспішила підняти трубку. Так дівчинка і пішла в музичну школу без відповіді на настільки хвилююче її запитання. Тягнучи важкий футляр зі скрипкою, Вероніка міркувала про, те, чому всі дорослі вважають її ще дуже маленькою і недосвідченою, щоб зрозуміти деякі речі їх складного і важкого життя. Дівчинка вважала несправедливим те, що дорослі дяді й тьоті сприймали її як нетямущу, дурну дитину.

- Про що задумалась? – раптом почула вона знайомий їй голос, від чого здригнулася від несподіванки, опустившись з небес на землю.

- Невже мрієш про якогось хлопця? – весело посміхалася Оля Невська, тримаючи руки в кишенях широченних штанів. - Хоча навряд чи. Дивлячись на тебе, мені здається, що ти ще з ляльками не розпрощалася.

- І ти туди ж! - образилася Стасинська. - До речі, я старша від тебе на півроку! - Вона штовхнула подругу своїм важким футляром від скрипки й, надувши щоки від злості, швидко пішла від неї геть.

- Фу, ледве вас наздогнала! - видихнула Катя, захекавшись. - Куди це так швидко пошаркала Ніка?

- На скрипці пілікати, - відповіла Оля. - А ти, куди це так вирядилася проти ночі? Ще ніби трішки зарано на здибанки ходити!

- Хочу тобі зауважити, що тобі потрібно до лікаря.

- З чого це ти взяла?

- Ти починаєш втрачати зір, подружко. Хоча й на вулиці ще зовсім світло. До речі, окуляри дуже пасуватимуть до твоїх прищів!

- У мене немає прищів, - образилася Невська. - Минуло всього п'ять хвилин, як я в дзеркало дивилася. Не могли ж вони за такий короткий час так швидко повилазити.

- Я ж тобі натякнула, що окуляри тобі не завадять. Ти починаєш не помічати настільки прості речі. До речі, мало не забула тобі повідомити, що я йду в школу моделей! - високо піднявши підборіддя, похвалилася Трійкіна.

- Невже твоя маман знайшла тобі багатого татуся-олігарха?!

- Уяви собі, що так. Він настільки багатий, що снідаємо і вечеряємо ми з порцелянових тарілок за допомогою золотих виделок і ложок.

- Бідненькі! Виходить тоді, що на сам обід у вас вже не вистачає коштів через ці золоті прибамбаси.

- Я все зрозуміла, ти мені заздриш, Невська Ольго Павлівно!

- Я тобі? - Оля розсміялася так голосно, що перехожі люди стали на них озиратися. - З чого б це?

- Ну, хоча б через те, що Едик закохався в мене, а не в таке страшне страховидло в кросівках і кепці, як ти!

- Це я страховидло в кепці?! - перепитала Невська, хмурячись, немов небо перед грозою.

- Виявляється тобі потрібно ще і слуховий прилад на вухо повісити! Щось рано ти стала старіти, Олечко!

- Значить, ти так! Тоді я тобі оголошую війну. І в цій битві переможе сильніший! Ще подивимося, кому дістанеться Едик.

Невська натягнула міцніше бейсбольну кепку і, надувши щоки від злості, поспішила на заняття по боротьбі.

***

- Good morning, children! - привітала вчителька 6-Б клас.

- Good morning, teacher! - відповіли діти.

- Sit down, please.

Учні сіли.

- I am your new teacher of English, - продовжила вчителька. - Хто зрозумів, що я сказала?

Жінка уважно подивилася в величезні й круглі очі дітей, в яких вона читала, як в книжці, що вони не зрозуміли ані слова. Вона вже було засмутилася, як раптом побачила підняту руку. Маленька, тендітна дівчинка у величезних окулярах і з двома косичками кинулася в очі жінці.

- Будь ласка.

- Ви сказали, що ви - наша нова вчителька англійської мови, - відповіла Вероніка Стасинська, вставши з-за парти.

- Молодець, - похвалила вчителька ученицю. - What 's your name, honey?

- My name is Veronika.

- Good. Sit down, Nika.

Стасинська сіла на своє місце.

- My name is Ksenia Borysivna. Understand?

- Yes, - почула вона відповідь учнів.

- Рада це чути. Значить ще не все так погано, як мені здалося з початку. А тепер почнімо урок.

Як зазвичай це буває в школах, більшість учнів на першому уроці ще сплять. Тому вчителі не люблять проводити уроки в цей час. Даремно потрачений час і сили. Також сталося і на цьому уроці. Половина класу ще спала, а половина пошепки обговорювала свіженьку новину - сварку між трьома нерозлучними подружками Веронікою Стасинською, Олею Невською і Катериною Трійкіною. Так що урок пропав. Одна Вероніка уважно слухала вчительку і відповідала на її частенькі запитання.

- Good bye, children! - попрощалася вчителька з дітьми, буквально за дві секунди до дзвінка.

Учні встали й також попрощалися з Ксенією Борисівною.