24

Одначе ніхто з учнів не слухав новий матеріал, навіть Вероніка Стасинська. Всі думали про злочинця, який підклав директору наркотики. Їм не кортіло дізнатися, хто це був.

Несподівано думки школярів перервав стук у двері.

- Так-так, увійдіть, - сказав Максим Станіславович.

Двері відкрилися, і ввійшла незнайома дівчина років п'ятнадцяти або шістнадцяти.

- Вибачте за запізнення, Максиме Станіславовичу, - вибачилася дівчина, дуже здивована появою Шпаченка. Вона не очікувала його тут побачити. - Можна сісти на місце? - запитала вона.

- Дівчино, ти хіба з цього класу? - здивувався директор. - Це тільки шостий клас. А ти схожа на дев'ятикласницю. І чому ти ходиш до школи в такому вигляді? - розсерджено запитав Максим Станіславович.

Дівчина дійсно виглядала дуже вульгарно, якщо не сказати, аморально. Вона була схожа на дівчину легкої поведінки, якщо не гірше. Губи нафарбовані червоною помадою, різали око. Очі були чорніше хмари, стільки там було туші, що хватило би на всіх школярок сьомої школи. Криві стрілки, зеленого кольору  кидалися в очі навіть учням задніх парт.  На голові красувалася жахлива хімія. Таке було відчуття, що їй робили завивку паяльником в якомусь підвалі. На тілі красувалася міні-спідниця також червоного кольору і біла, вузесенька маєчка. А на ноги були надіті десяти сантиметрові леопардові шпильки-дрильки, жахливого фасону і жахливого салатового кольору, які зовсім не підходили під її наряд. І на додачу до всього цього вона вульгарно жувала жувальну гумку і розмахувала маленькою сумочкою, в якому міг поміститися хіба що блокнот з ручкою.

- Максиме Станіславовичу, ви мене не впізнаєте? - здивувалася дівчина. - Я - ж Оля Невська.

Почувши це, всі школярі стали ще уважніше розглядати однокласницю.

- Нічого собі! - вигукнув першим Гнат Магнат. - Ну, і прикид!

- Олечко, що з тобою сталося, поки я був відсутній? - запитав Максим Станіславович. - Як ти могла так одягтися? Притому ще й спізнитися? Негайно йди до вбиральні і умийся, а потім вирушай додому і переберися в пристойний одяг.

Невська зрозуміла, що її нові подруги вирішили пожартувати над нею, і від цього заплакала при всіх. Мальвіна, Аліна і Каріна одночасно розсміялися, що спричинило за собою сміх і інших хлопців і дівчат. Тільки Вероніка, Катя і Едик навіть не посміхнулися.

Оля вибігла з класу, але перечепившись через поріг десяти сантиметровими шпильками, вона впала на очах у всіх. Учні розсміялися ще сильніше, особливо Бергман і її подруги.

На допомогу бідолашній прийшов Едик. Він без дозволу встав і підбіг до заплаканої однокласниці. Тримаючи ту під лікоть, він повів дівчину до убиральні.

- Припинити сміх! - прокричав Максим Станіславович так голосно, що вікна затремтіли в класі.

Моментально настала тиша.

- Як вам не соромно насміхалися над своєю однокласницею?!

Шпаченко написав на дошці кілька номерів вправ, наказавши їх виконати до кінця уроку. Він взяв свою папку і вийшов з класу, грюкнувши дверима.

Максим Станіславович знайшов Олю і Едика в туалеті. Хлопчик допомагав однокласниці мити обличчя.

- Та не плач, - втішав він її. - А то твої гарні очі стануть червоними.

Максим Станіславович дозволив Едику проводити дівчину до будинку.

- А потім я чекаю тебе в своєму кабінеті, - строго відчитав він ученицю.

- Максиме Станіславовичу, не треба її карати, - став на захист дівчинки Едик. - Ви, що не знаєте, над нею жорстоко пожартувала Бергман і її подруги. Їх треба покарати, а не Олечку!

- Про це поговоримо в моєму кабінеті. А зараз відведи Олю додому.

Виконуючи доручення директора, Едик веселив і втішав бідолашну, в чому він дуже досяг успіху. Дівчинка більше не плакала і навпаки посміхалася. Ще би! Поруч з нею йшов сам Едик. І він назвав її Олечкою! Вона була на сьомому небі від щастя.

А ось, Мальвіна Бергман метала грім і блискавки, коли побачила, що Едика не було на наступному уроці. До неї дійшли чутки, що Мирний відвів Невську додому. Вона сичала і пирскала отрутою на всіх, хто до неї звертався, наче гадюка. Вона злилася, адже її план не спрацював. Замість того щоб сміятися над Невською, як усі інші, Едик поспішив їй на допомогу. Мальвіна не могла просто так залишити таку образу. Вона вирішила, що ще неодмінно помститься Олі за те, що та украла у неї хлопця.

Любі читачі! 

Добігає до свого логічного завершення історія про трьох подруг. Проте на цьому не закінчуються їх пригоди. Я планую в майбутньому написати нові, захоплюючі історії про наших знайомих. А поки не сумуйте, а допоможіть вашим меншим братикам і сестричкам - попрактикуйтесь з ними в читанні. Раджу почати із "Казочок гуцульських", а також "За той край Гуцулії" не забути прочитати.