22

Поки Вероніка і Катя розслідували справу, Оля тусувалася з її новими подругами Мальвіною, Каріною і Аліною. Дівчата напросилися в гості до Невської, якій нічого іншого не залишалося, окрім як привести їх до себе додому. По дорозі вони вмовили Олю купити три пляшки безалкогольного пива, які вони випили під голосну музику, одночасно витанцьовуючи модні «па». Олі не сподобався цей напиток з першого ковтка, але довелося випити до дна цілу пляшку, щоб не виглядати білою вороною в компанії кращих дівчат її класу. Потім однокласниці курили сигарети на балконі. Це була перша сигара в житті Невської. Вдихнувши з самого початку, вона так закашлялась, що її подруги вмирали з реготу.

- Ти що ніколи ще не курила? - здивувалася Мальвіна.

- Ні, - чесно зізналася та.

- Ти якась свята! - з насмішкою сказала Аліна. - Зовсім без гламуру.

- А що потрібно, щоб бути гламурною? - наївно запитала Оля. - І щоб подобатися хлопцям.

- Як ти хіба не знаєш? - здивувалася Каріна.

- Ні, - Оля опустила очі вниз, червоніючи від сорому.

- Нічого, не переймайся, - втішила Мальвіна подругу. - Ми тобі допоможемо стати супер гламурною штучкою.

Бергман взяла Невську за руку і повела до дзеркала.

- Тобі треба запам'ятати одне єдине правило, - сказала вона. - Гламур і мода це одне слово.

Оля нащурила брови, не зрозумівши ні слова.

- Я бачу, ти не зрозуміла. Пояснюю для недоумкуватих. Щоб бути гламурною треба слідувати моді. Навіть якщо модно буде топитися, то ти береш ноги в руки і біжиш до найближчого ставка, і стрибаєш бомбочкою в глибокі вод. Зрозуміла?

Невська похитала головою на знак згоди. Почувши, які жертви треба принести, щоб бути гламурною, дівчині перехотілося взагалі такою бути, адже у неї не було бажання навіть мочити ноги у воді, не кажучи про те, щоб топитися у ставку. Але вона згадала Едіка і, важко зітхнувши, продовжила уважно слухати лекції крутих подруг.

- Тепер модно курити, тому в твоїй сумочці повинна завжди лежати пачка дамських сигар, - пояснювала Мальвіна. - Також модно пити, тому на вечірці ти повинна напиватися, як і всі дівчата в твоїй компанії. Зрозуміла?

- Так.

- Ще сучасна дівчина повинна грубити, відстоюючи свою точку зору навіть, якщо вона і не права.

- Дивно все це, - перебила Оля подругу. - Мій тато мені говорив, що все те, що ти перерахувала вище дуже недобре робити. І так не повинна робити вихована і пристойна дівчинка.

- Річ у тім, що твій тато жив в минулому столітті і всі його моральні принципи і правила давно застаріли і не в моді. А ми живемо в двадцять першому столітті, де править усім Гламур!

- Зрозуміло, - сумно зітхнула Невська.

- Ще модно подобатися хлопцям. А для цього потрібно мати гарний вигляд, тобто стильно одягатися. Кумекаєш?

- Так. - Оля зрозуміла, що за цими критеріями їй ніколи не стати гламурною штучкою.

- Ти мене прости, Олечко, але гламур - не твій коник, - заключила Бергман. - Але ми це виправимо, якщо ти будеш нас повністю слухатися і не суперечити нам, ні в чому.

Дівчата подивилися на гардероб Олі і винесли вердикт - безжально все спалити. Тому вони викликали таксі і поїхали до дому Бергман. Не палити, звичайно, одяг Невської, а навпаки підібрати їй що-небудь гламурненьке з речей господині дому.

Мальвіна жила в розкішному двоповерховому особняку за містом. І в школу її возив особистий водій.

- Мальвіно, а чому ти вчишся в нашій школі? - запитала Оля, не знаючи, що це питання задавати міс Бергман - все одно, що різати гілку, на якій ти сидиш. - Це ж так далеко до твого дому. До того ж з такими грошима, як у твого тата, ти могла б вчитися в престижній, приватній школі або гімназії.

- Розумієш, мої батьки хотіли, щоб я була ближче до народу, - пояснила Мальвіна, попрямувавши до дверей.

Вона не хотіла, щоб Оля побачила її озлоблене лице і дізналася, яка вона насправді, інакше її план помсти не вдасться. А цього допустити вона не могла. Бергман пообіцяла сама собі, що виконає те, що задумала. «Ця плебейка ще заплатить мені за все! - подумки злилася та. - Нехай знає, як переходити дорогу мені, Мальвіні Бергман, найкрасивішій і найстильнішій дівчині у всьому місті!»

Невська була вражена розкішшю будинку Бергманів, який здався дівчинці королівським палацом. Тут були і червоні килими на підлозі, і мармурові сходи на другий поверх, і дорогі меблі із золотими ніжками, і двері із позолоченими ручками, і навіть слуги.

Батьків Мальвіни не було вдома. Тому Оля стала поводитися трохи більш розкуто.

О третій годині подали обід, і хазяйка дому повела подруг до їдальні. Дівчата сіли за величезний дубовий стіл, де крім них могли б поміститися ще чоловік десять, не менш, а то й більше. Перед Олею була тарілка, два столових прибори по різних сторонах і два келихи різних розмірів. Біля Мальвіни стояв чоловік у дивному вбранні.

- Подавай Максиміліане, - звеліла міс Бергман царським тоном.