Глава 3

Роками раніше…

Спускався вечір, коли Грімпель зупинився заночувати в лісі. Він пішов на пошуки засобу, що міг би дати йому сили подолати будь-якого ворога. І готовий був обійти хоч сотню світів, але знайти його.

Перед Грімпелем з’явився незнайомець у довгому плащі. Його обличчя було заховане, але його погляд пронизував наскрізь. І від цього було не по собі. Зіщулившись, Грімпель очікував нападу, але незнайомець звернувся до нього глухим голосом: «Я знаю, що ти шукаєш і що тобі для цього потрібно. Слухай мене, і ти отримаєш бажане. Сьогодні до обіду короля не буде в замку. Ти легко зможеш пробратися всередину і дістати зі сховища чарівний кинджал. Воїнами керує темний маг; дістань кинджал, вбий темного і війна припиниться». Незнайомець зник, а Грімпель одразу прокинувся.

-Сон був такий реальний. – сказав він сам собі. – Тепер я знаю, що мені потрібно зробити.

Тоді він ще не знав, що ціна виявиться занадто високою…

Арчі прибув до замку Асії рівно опівдні. Її похмурий дім не викликав захвату. Всюди домінував чорний колір, в тому числі і в одязі королеви. Гнітюча обстановка доповнювалася статуями різних чудовиськ, розставлених у коридорах. Стража, знову ж таки, в чорних обладунках, була розставлена майже не на кожному кроці. Єдиним місцем, де було хоч трохи краси, був сад палацу, в якому навкруги невеликого фонтану квітували кущі прекрасних троянд. Королева з любов’ю піклувалася про них, що, здавалося, не збігається з її вчинками по відношенню до людей. Ось і зараз Арчі застав її за роботою.

-А ти пунктуальний. – зауважила Асія. – Разом з твоїми блискучими здібностями це додає тобі честі.

- Облиште, Ваша величносте, я ще не достатньо сильний, мені є над чим працювати.

- Не соромся, Арчі. Зі мною можна бути самим собою. Захоплююсь тим, як швидко ти взяв себе в руки. Ти обрав правильний шлях. Я запропонувала тобі допомогу, тому що сама хочу помститися темному магу.

- А тобі чим темний завадив? – запитав Арчі.

- Він мене жорстоко надурив. Не виконав свою частину угоди. Я дістала для нього чарівний меч, що може вразити будь-кого, навіть безсмертного. Таким чином, він себе убезпечив. І обіцяв мені віддати рідке зілля. Але, забравши меча, він зник. Та ще й погрожував. А тому я, як і ти, бажаю смерті Грімпеля».

- Ну, гаразд. – відповів юнак. – Я готовий укласти з тобою угоду. Яким чином можна перемогти темного мага?

- Щоб убити темного, нам знадобиться особлива зброя. – сказала королева. – Меч, який я віддала йому, не єдина річ такого роду. Чув про чарівну скриньку?

- Чув, але в чому її сила?

- З її допомогою ми позбавимо темного його сили, він стане звичайною людиною, і тоді його легко можна буде вбити. І я знаю, де дістати ту скриньку.

- Де? – запитав Арчі.

- В хатині чарівника на іншому кінці Зачарованих Земель. Тобі доведеться йти одному, адже ти поки що світлий чарівник, а скринька захищена світлою магією. Мені її не дістати. А як отримаємо скриньку, знайдемо і вб’ємо темного мага.

Асія задоволено потерла руки. Арчі одразу ж пішов на пошуки скриньки, яка, за словами королеви, допоможе розправитися з Грімпелем. Як тільки хлопець пішов, Асія підступно посміхнулася.

За день до цього…

Асія обожнювала милуватися своїм відображенням у дзеркалі та приміряти незліченні прикраси, скриньками з якими була заставлена вбиральня. Сукні, всіх можливих відтінків чорного, були всипані стразами та діамантами. На те вона й королева, щоб сяяти та блищать. Дзеркала були всюди, щоб Асія могла в будь-який момент поправити зачіску або макіяж.

Королева якраз крутилася перед дзеркалом, підбираючи собі образ, коли з кутка вбиральні почувся голос Грімпеля:

-Ти що, правда вирішила допомогти юнакові розквитатися зі мною? А то ти ж знаєш, з темним жартувати не варто. Я не пробачаю зради.

- А ти що, злякався? – засміялася Асія. – Мені це ні до чого. Для мене дружба з тобою вигідніше, ніж ворожнеча. Цей хлопчисько уявив себе героєм, хоча і обернувся майже до темної магії. Він потрібен мені, щоб отримати одну річ. Оскільки Арчі ще достатньо світлий, тільки йому під силу дістати те, що мені потрібно.

- Що ж, у підступності тобі мало рівних. – з полегшенням зітхнув темний. – В такому разі, пропоную тобі угоду. Як тільки Арчі виконає твоє доручення, приведи його до мене. Я отримаю свого ворога, а ти книгу часових заклинань. Раджу погодитись, адже за цією найрідкіснішою книгою полюють відьми всіх світів. Так що я легко знайду того, кому вона справді потрібна.

В Асії перехопило подих. Вона чудово знала про існування цієї книги. В ній були наймогутніші закляття, які лише можна було собі уявити.

-Я згодна. – сказала Асія. – Я приведу тобі хлопця в обмін на книгу.

- Домовилися. – відповів Грімпель і зник.

Жасмин всю ніч не зімкнула очей. Їй було страшно уявити, як себе поведе Грімпель. Вранці він відкрив темницю, випустив принцесу, дав їй просту сукню і сказав:

- Ти більше не принцеса, а моя служниця. Тому і розкішні наряди тобі ні до чого. Приступай до своїх обов’язків – приготуй мені чай для початку. І скоріше – я поспішаю.

Жасмин пішла на кухню, її серце шалено билося. Вона не звикла працювати і не знала, з чого почати. На щастя, знайти чайник і чашки було не важко, і дівчина заварила ароматний чай. Потім понесла тацю до зали, де очікував темний. Під прицільним поглядом Грімпеля вона стала наливати чай у чашку. Та, коли принцеса взяла її, щоб подати, то в неї затремтіли руки і вона впустила чашку на підлогу. Уламки розлетілися по підлозі і Жасмин розплакалася. Грімпель, хоч і був все ще злим та ображеним, зовсім не виносив жіночих сліз.

-Ну все, досить! – сказав він. – Це всього лише чашка. Треба робити ось так. – і Грімпель почав вчити дівчину, як подавати чай. – Ну а зараз, поки мене не буде, почисти мій костюм. Він запилився. І прибери уламки. Тепер ти повинна будеш прибирати замок, прати мої речі і готувати мені їжу. І виконуй все, як слід, бо знову опинишся в темниці.