Глава 1

Сонячне світло, проходячи крізь шпиль вежі Творця, осяяло могилу біля її підніжжя. Напис на надгробку каже: "Арнольдо. Рятівник королівства, що повернув народу знання". Сьогодні виповнилося рівно 5 років з того дня, як його не стало. Над могилою, схиливши голову, стояв юнак. Це Арчі, син Арнольдо. Йому дуже не вистачає батька, його підтримки, мудрого слова, настанов. Через кілька днів Арчі виповниться 20 років. За законом королівства, він стане повнолітнім і зможе повноцінно навчатися магії, а незабаром зайняти місце Арнольдо. Як би йому хотілося, щоби батько був присутнім на святі на честь дня його народження! Після того, як Арчі став сиротою, король забрав його до себе на виховання. Він піклувався про юнака, як про рідного, слідкував, щоб ні в чому не був обділений і отримував ті самі блага та привілеї, що і його рідна донька. А королева замінила йому матір, яку він зовсім не пам'ятав. Мати померла, коли Арчі було лише 3 роки. Всі у замку відносилися до нього з любов'ю, не лише тому, що він був сином Рятівника. Скромний, трохи сором'язливий, ввічливий, милий хлопець у всіх викликав повагу. 

І на честь повноліття свого прийомного сина король готувався влаштувати грандіозне свято. Адже він збирався зробити Арчі своїм спадкоємцем. Власних синів у нього не було, а цього він все одно вважав своїм. Тому на балу буде оголошено про надання юнакові титулу принца.

Підготовка до балу йшла повним ходом. Кухарі складали меню з вишуканих страв; слуги бігали туди-сюди, прикрашаючи замок квітами, гірляндами; оркестр репетирував музичну програму; садівники приводили до ладу територію. Ну, а сам король займався розсилкою запрошень гостям з інших королівств.

- Ваша величність, прийшов кравець. - слуга відірвав короля від написання чергового запрошення.

- Проведи його до камінної та поклич дітей. - відповів король, не відриваючись від справи.

Оскільки повноліття буває лише раз в житті, то і виглядати Арчі має чудово. Тому і був найнятий кравець, щоб пошити найкращий костюм. Але оскільки король має ще й доньку, то для неї також необхідно пошити сукню. Ескізи нарядів принцеси та майбутнього принца складали майже цілий місяць, аж поки не придумали воістину розкішні наряди.

- Жасмін, ти не знаєш, де Арчі? - спитала королева у доньки, коли слуга прийшов кликати його до кравця.

- Скоріш за все, на могилі свого рідного батька, сьогодні річниця. - відповіла дівчина і побігла на першу примірку.

Королева зітхнула. "Бідний хлопчик", подумала вона. "В день повноліття хлопці приймають вітання від батька, а його буде благословляти не рідний, а прийомний батько".

Тим часом Арчі говорив з батьком, і вірив, що той чує його.

- Шкода, що тебе поряд не буде. Я впевнений, що ти порадів би за мене. Коли король за традицією спитає мене про моє бажання, я хочу попросити у нього руки Жасмін. Я давно кохаю її і одружитися з нею - все, чого я хочу.

Побувши ще трохи, хлопець повернувся до замку. Як раз вчасно, тому що кравець закінчив роботу з принцесою і чекав на нього. Принцеса вибігла йому назустріч:

- Арчі, йди скоріше, наряди просто чудові!

Вона обійняла юнака і в нього шалено забилося серце. Почуття кипіли у нього в душі, але він пообіцяв собі, що зізнається в коханні не раніше, ніж на святі. Заспокоївши себе, хлопець пішов на примірку. Кравець працював старанно, адже від результатів цієї роботи залежить не лише зовнішній вигляд дітей короля, але і його репутація.

Здається, прийшов час познайомитися з королем. Звати його Генрі. Він вже не молодий, однак і не старий, словом, чоловік у повному розквіті сил. Оскільки світ, в якому живуть герої цієї історії, знаходиться поза часом, то ніхто не знає, скільки королю насправді років. Та й він сам не пам'ятає, коли зійшов на трон, здається, все життя править королівством.

До речі, про королівство. Воно одне з багатьох у Зачарованих Землях, однак, одне з небагатьох, чий правитель зміг перетворити його на багатий та процвітаючий край. Таймінгтон був відомий навіть в інших світах. Бувало, що їх правителі прибували сюди, аби познайомитися з королем і подивитися,як йому це вдається. Народ був ситий, задоволений; жодних воєн і проблем не було. Ну, хіба що дрібні незначні події, які особливо не впливали  на мирне життя. Генрі був чесним і мудрим, за заповітом Арнольдо піклувався про збереження дорогоцінних знань. Відкрив школи, навчання дітей було обов'язковим. Отримавши загальну освіту, можна було піти у підмайстри до будь-якого майстра і навчитися будь-якій професії. Все це сприяло розвитку королевства.

Король Генрі був справжнім лідером, за яким народ був готовий піти навіть на смерть. Хоча то було без необхідності: по-перше, Таймінгтон ніколи не ворогував із сусідами, навпаки, всі околишні королівства намагалися підтримувати з ним торгові та ділові відносини. А по-друге, завдяки Арнольдо та його магії над королівством за допомогою спеціального заклинання був зведений захисний купол. Жоден чужак не міг проникнути на територію Таймінгтона без дозволу. Пройти можна було лише за запрошенням, яке було оброблене зіллям, що нейтралізує заклинання. Саме такі запрошення і готував король напередодні балу. Роботи у нього була купа: крім того, що запрошення треба написати, їх ще необхідно полити зіллям, щоб гості змогли потрапити на територію Таймінгтона. А це ні багато ні мало, близько трьох тисяч екземплярів! Цілий котел зілля був приготований для цього і вже стояв у королівському кабінеті.

Придумуючи чергове запрошення, Генрі мрійливо посміхнувся. Це був екземпляр для батьків його дружини, королеви Кори. Він згадав, як вперше побачив свою майбутню наречену і закохався без пам'яті. У всіх Зачарованих Землях не було дівчини красивішої за неї. Довгі, чорні, наче смола, волосся, стрункий стан, бездоганні риси обличчя, бездонні сині очі, у яких юний король потонув безповоротно. Він пам'ятав, як боявся, що батьки Кори будуть проти їх шлюбу, коли прийшов просити руки коханої, готувався до гіршого. Однак, вони виявилися раді доброму і мудрому не по роках молодому чоловікові, що вже тоді славився своїми успіхами в правлінні. І який же він був щасливий, коли Кора відповіла йому так! А через рік вона подарувала йому прекрасну доньку, Жасмін. У неї такі ж сині очі, як у матері. "Скільки ж юнацьких сердець будуть полоненими у цих очах", - подумав тоді король. А зараз їй вже 17 років. Як же швидко вона виросла!